Розділ 5.

Якщо в столиці суботній ранок молодого парубка розпочинався  ближче до обіду і з чашечки ароматної кави, то в селі було все не так райдужно.

Ні, гостя ніхто навмисно не будив, ви не подумайте, що баба Катя зовсім вже клепку втратила. Артем пробудився від несамовитого кукурікання, що долинало з його вікна, яке всю ніч було відчинене і стало ще однією великою помилкою для хлопця. Мало того, що через істеричний спів півня Артем продер очі о пів на сьому, так ще й місця живого на собі не знайшов. Комарі таки відшукали свіжу столичну кров, яка, схоже, непогано їм смакувала.

Сон був зіпсований, тому Артем вирішив прийняти душ, якщо це можна було так назвати. Ванної кімнати в будинку він не знайшов, але згадав, що Денис вчора мився у літньому душі, що стояв за хатою. Довго не роздумуючи, хлопець вхопив з полиці синього рушника і в одних трусах відправився на вранішні водні процедури.

Ранкове сонце було поблажливішим від вчорашнього, а свіже повітря додавало якогось дивного відчуття легкості. Артем вдихнув на повні груди отого поліського кисню і відкривши свої чакри на повну пішов вбирати життєдайну енергію цих місцин.

Помітивши в саду діда Степана, який сидів на лавці і по-тихому палив дешеві цигарки, хлопець трохи пригальмував, згадуючи вчорашній вечір.

Старого гульвісу вони одразу віднесли до літньої кухні, там і заночував «бізнесмен недороблений» , як його вчора охрестила баба Катя. Загалом, познайомитися вони не встигли, а зараз було якось не зручно. Артем вирішив не порушувати ідилію діда і тихцем прошмигнути до літнього душа, але хлопець знову зазнав невдачі. Почувши ляскіт шльопанців, які насадив парубок  виходячи з будинку, дід швидко озирнувся зриваючись з лави і вирячив очі на Артема, що безпардонно стояв в одних трусах.

- Добрий ранок, - ніяково привітався хлопець очікуючи на ті самі слова у відповідь, але не тут то було….

- Ну не п’ю я більше, не п’ю! – затрусився дід жбурляючи цигарку в траву і сердито втискаючи її ногою в траву. – І перестань ходити за мною, маро! – виплюнув старий направляючись в сторону літньої кухні.  Артем оторопів. От і познайомились….

В цей момент, хлопець усвідомив, що прикол Дениса трохи затягнувся. Пора зізнаватися діду, аби той біди з переляку не наробив.

Після водних процедур, натягнувши на себе все ті ж рвані і  вже зелені від трави джинси, Артем пішов будити Дениса, який, як виявилось не спав, а знімав прикол з дідом на телефон і реготав на весь будинок, наче ненормальний. Потім до перегляду відео приєдналася баба Катя, і головна зірка тік-току – дід Степан. Нарешті вони познайомилися, але дід не повіривши своєму щастю, і, при третій зустрічі з примарним Артемом, на всякий випадок тричі перехрестився і пообіцяв, що більше пити не буде. Наче, повірили. Однак відео в тік-тоці почало набирати все більше і більше переглядів. Діда така популярність не радувала і з Денисом він не розмовляв.

Поснідавши смачною яєчнею і салатом з огірків і помідорів (кави ще не купили), Артем з Денисом відправилися на базар за обновками. Столичному вибагливому гостю не дуже подобався наявний асортимент, але вибору не було. Або паритися і ганьбитися в дорогих костюмах, або купити двоє джинсових шортів з «гуманітарки» (бо ті, що нові йому не сподобалися). До шортів додалися ще дві футболки,  гумові шльопки і чорна бейсболка, яка з цих усіх покупок Артемові подобалася найбільше.

Джинси з дірками хлопець вирішив списати, тому гній від свиней пішов викидати в дідовій сорочці і тих же штанях.

Вийшовши з хліва, столичний красунчик жадібно хапав ротом повітря і дякував Богу, що все своє життя він прожив у місті. На довго його не вистачить… Хоча, про Юлю він і досі не згадував. Трудотерапія, як виявилось, працює на сто відсотків.

По обіді Денис запропонував йому махнути до річки, покупатися, випити пива і взагалі, трохи розслабитися. Артем відмовлятися не став. Має ж бути щось приємне в цьому «райському» куточку.

Проте до пива знову не дійшло.  Свято сьогодні – Івана Купала, мабуть, тому і розкупили все місцеві любителі. А їхати в сусіднє село бажання не було. Принаймні в Артема.

- Боже, яке ти занудне, - не витримав Денис відмову товариша. – Добре, я сам поїду, автівкою, - додав.

- А так можна було? – вирячив очі Артем. – Якого біса, ми  тоді за дідом на возі тряслись?

- Ти дорогу бачив? – хмикнув Денис поглядаючи на зграйку дівчат, що збиралися біля річки. – Тобі брати? – ще раз запитав.

- Бери, - буркнув Артем. – Все одно не відстанеш.

- Я - кулею. Надіюся місцеві звабниці тебе не роздеруть, - кивнув в бік дівчат, які поки що їх не помітили.

Артем промовчав. Кому він тут здався?

Вмостився собі на траві під вербою і споглядав, як дівки роздягаються. Купитися будуть, не те що він. Був на базарі і плавок не купив. Ідіот. Тепер буде в боксерах красуватися. Мачо недороблений.

Поки дівки купалися,  плескалися у воді, наче русалки, Артем наважився підійти ближче.  Тихо підкрався, аби не злякати… Або не нарватися.

На березі під кущем, трохи правіше недбало кинутого одягу лежали свіжо сплетені віночки. Гарненькі такі, особливо той що з ромашками  і маками. Йому навіть стало цікаво, яка з тих дівчат його власниця. В руки  навіщось взяв,  щоб подивився, але  пізно зрозумів, що його не варто було чіпати.