Розділ 1.

Що робити, коли кохана дівчина тебе зрадила і вийшла заміж за іншого? Заїхати йому в пику? Можна. Напитися і загриміти у поліцейський відділок за бійку? Готово. Але, що далі? Як впоратися з цим гірким осадом без шкоди для успішної кар'єри адвоката? Виявляється є один метод, про який ви дізнаєтеся у цій запальній історії.

Артем вперше за свою адвокатську кар’єру  наплював на роботу і зробив, мабуть, найнеобдуманіший вчинок у своєму житті – взяв відпустку і подався зализувати рани в село.  Звичайно, що сам він ніколи б не додумався до такої авантюри.  Надто  вже відповідально відносився до своєї роботи і завжди планував все наперед, але не цього разу.

Сьогодні в його житті сталося повне фіаско. Він провалив важливу справу і зрозумів, що треба відпочити. Тільки, як? Артем не вмів цього робити. Він не уявляв чим буде займатися у вільний час адже його, по суті, в нього ніколи не було.

Хлопець, майже, весь  день проводив в конторі, а коли знаходив вільну хвилинку летів до Юлі, яка в результаті не оцінила таких жертв. Меркантильна стерва.

Тепер не було куди бігти. Юля щаслива з іншим, а він, як побитий пес, не знав куди себе приткнути. Ні! Без роботи Артем збожеволіє!

Добре, що його колега, Денис вважав по-іншому.

- Ти на себе давно в дзеркало дивився? Ходиш, мов у воду опущений, - відразу помітив зміни у поведінці хлопця,  Ден. – З такою фізіономією ти завалиш не одну справу, чоловіче. Я не знаю, що в тебе сталося, але впевнений, що тобі треба відпочинок. Ні, не те слово, - клацнув пальцями Денис обмізковуючи щось в своїй голові. – Зміна оточення. Перезавантаження! Точно! Ось, що тобі треба! – впевнено вигукнув чорнявий  блакитноокий парубок прокручуючись в кріслі. Пригнічений несправедливою долею хлопець так не вважав.

- Не знаю, про що ти, але точно - ні, - відразу відкинув пропозицію Артем навіть не почувши геніальних планів товариша.

Він не міг ще й роботу втратити через власну дурість. Впорається, не маленький вже.

- Ну ти і зануда! – констатував Ден невдоволено кривлячи обличчя. – Тоді, давай хоч в клуб махнемо! Вип’ємо, познайомимося з кралями, відтягнемо-о-о-сь, - мрійливо потягнув чорнявий поглядаючи на пригнічено Артема.

- Точно, ні! Вистачить з мене краль! – злісно прошипів хлопець різко відмовляючись від пропозиції колеги.

Артем заприсягнувся, що навіть під дулом пістолета більше не погодиться на стосунки. Нізащо! Вистачило під зав’язку. Досі не може позбавитися гіркого осаду...

- О-о-о! Як все запущено! Так і знав, що справа в жінці! – зітхаючи почав Ден хитаючи головою.  Хлопець за дві секунди зумів просканувати похмурий фейс Артема і поставити йому діагноз. – Всі біди від них, не дарма хтось так сказав…

- Угу, - мугикнув у відповідь похнюплений хлопець.

- Що, угу? Ти зовсім збожеволів, так побиватися через бабу? Та вони всі стерви, розслабся! Тепер я точно знаю, що нам робити! – змовницьки посміхнувся Денис піднімаючись з свого робочого місця. Артем ще не знав, яку маячню  вигадав  колега цього разу, але йому вже не подобався його багатообіцяючий погляд.

- Я - пас! – застережливо подивився русявий хлопець.

- Зануда! Але ми це скоро виправимо! –  Ден голосно почав шурхотіти паперами і за мить простягнув йому ручку і чистий аркуш паперу. – Пиши!

- Що писати, щиросердне? Пізно, я вже покаявся, - пирхнув посміхаючись.

- А ти з прибабахом. Ну нічого, значить не все втрачено. Заяву пиши, на відпустку, - додав. – Будемо твою тугу за кралею лікувати!

- Себе полікуй, нещастя! – огризнувся хлопець. -  А я нічого писати не буду. І взагалі, Борисович мене не відпустить, - намагався з’їхати Артем, але від Дена  позбутися було не так легко. Приставучий, як п’явка і язик мав, мов помело. В його професії ці якості дуже допомагали.

- Ха! Борисович сам сьогодні проговорився, що тобі треба на відпочинок. Здаєш позиції! Пиши давай, - підтягнув аркуш під ніс, і знову почав шурхотіти папірцями. – І я напишу. Задовбало це місто, дихнути не дає. Хочу на волю, а то, як в’язниця, чесне слово.  А в Пісочному зараз саме те. Природа, річка, пташечки виспівують. Краса неземна! А які у бабусі паперівки! М-м-м, життя готовий за них продати. Мабуть, вже дозріли, - мрійливо потягнув Ден зависаючи у своїх думках.

-  Ей! Де в тебе стоп-кран? Що ти мелеш? Яке Пісочне? – Артему його слова здавалися хворим маренням. Паперівки… Він ситий ними по горлянку. Сам в селі народився… Чого він там не бачив?

Ну добре, нічого він там не бачив. Точніше бачив, але йому років два було від сили, а потім його сім’я перебралася до столиці і поїздки на малу батьківщину скоротилися до одного-два рази на рік. На день народження бабусі, або коли хворіла. От і все.

- В мене баба в селі живе, на Поліссі. Сто років в неї не був. От і буде нагода провідати. Погостюємо з місяць,  вранці риболовля, вдень трудотерапія – для тебе корисно, ввечері шашлички, клуб, дів…. Ну можна просто клуб, а потім ти передумаєш. Зуб даю! Закрутиш з симпатичною відьмочкою, яка одразу зніме твою тугу. Ну як?

- План – лайно, але ми з лопатою, - з ентузіазмом заявив Артем прокручуючи слова Дена.

- З якою лопатою? Що ти верзеш? Якщо ти про те лайно, яке в хліві між свинями, то будь спокійний. В баби Каті є все необхідне, і вила, і лопати! – заіржав Денис плескаючи Назара по плечі.

От же ж, кінь підбитий!

Русявого точили сумніви, але недовго. За секунду він махнув рукою, розмашисто чирканув ручкою по папері  і гордо заявив:

- Готово!

Заява на заслужений відпочинок була написана і майоріла в правиці хлопця, наче, білий стяг капітуляції. Він  вирішив здатися і нарешті зробити свою першу і найбільшу дурість в житті під назвою – відпустка.

— Оце по-нашому! Ти будеш в захваті! — Навіть Денис здивувався неочікуваному рішенню Артема, а ще, хлопець дуже зрадів. Нарешті до баби Каті приїде підмога у вигляді столичної робочої сили...

Ден ніколи не був його ліпшим другом Артема, швидше товаришем чи колегою. Навіть не випивали ніколи разом адже Артем завжди був надто правильним практично в усьому. Алкоголь взагалі вважав пійлом для слабкодухих і дурних. Ден був цілковитою його протилежністю.