Глава 2 Марина. Перший поцілунок

 Усе на світі - то пусте...

Кохання - це позачергово.

Воно у серці проросте.

Я ж буду дихати тобою!..

Ана Пест

     ****

          Марина була на п'ять років молодшою за Ігоря. І, хоч жили вони в одному містечку і вчились в одній школі, нічого їх не пов'язувало: ані друзів спільних, ані інтересів.  До того ж коли Марина ще навчалася в школі, Ігор вже був студентом і приїздив додому нечасто. Вони могли проходити повз і так і не зацікавитись один одним. Та у Долі на них були інші плани!

         Природа не обділила Марину ані красою, ані розумом, ані талантами. Та в дев'ятому класі вона якось душе швидко подорослішала.

          Раніше за інших своїх однокласниць Марина почала фарбуватися до школи. Раніше за інших у неї з'явились прихильники. І першою вона почала зустрічатися з хлопцем. Павда не довго, за тиждень вони розбіглися. Та вчитися дівчина також не забувала, вчилася майже на відмінно, відвідувала драматичний гурток, привозила перші місця з конкурсів читців. Все встигала.

          Коли в дев'ятому класі фотографувалися на віньєтку, Марина прийшла вдягнена, як модель, з витонченим макіяжем, стильною зачіскою. Серед худих, незграбних, дівчат, вона здавалась дорослішою, вродливішою, жіночнішою. Не помітити її на фото міг тільки сліпий. Ігор таким не був. Тому і впала йому в око русява красуня.

          Дивно звучить, та саме з цього фото і почалося їхнє кохання. Якось він навідався до свого друга-однокласника Олега і на письмовому столі побачив віньєтку його молодшої сестри, що закінчувала дев'ятий клас. Він одразу виділив з-поміж інших яскраву дівчину з чарівною посмішкою і незбагненним поглядом. І вирішив: вона буде його! Не зважав на те, що на цей момент зустрічався з однокурсницею.

          - Валю! - покликав Ігор Олегову сестру, і коли та зайшла в кімнату, запитав. - Хто це така?

          - Сподобалася? - усміхнулася Валентина. - Це Маринка, моя однокласниця.

          - Треба, щоб ти нас познайомила.

          - Здрасті, Вася, я знеслася! - відповіла дівчина. - На біса вона тобі.

          - Не повіриш, закохався! - зізнався Ігор.

          - Не повірю! В тебе начебто хтось є в твоєму універі. А Марина у нас дівчина порядна. З бабіями зустрічатися не буде.

          - Валю! - долучився до розмови Олег. - Невже тобі важко? Ти познайом, а вони самі вирішать, хто бабій, а хто порядний, і чи потрібно їм взагалі це знайомство.

****

          Маленьку тендітну Марину одразу зацікавив високий красень, що увійшов до бару разом з братом подруги. Валя запросила її прогулятися, щоб побазікати про своє, про жіноче. Вони пройшлися тихими вулицями містечка, а потім вирішили продовжити в одному з місцевих барів за кавою. Гарячий напій у пластикових скляночках стояв перед дівчатами, аромат кави приємно поширювався в повітрі. Валя щось захоплено розповідала, коли Марина, що сиділа обличчям до входу, побачила ЙОГО.

          - Валь, ти знаєш, хто це увійшов? - запитала в подруги.

          Валя мимохідь кинула погляд в бік дверей.

         - А! Це ж мій брат!

         - Та ні, Олега я знаю! Той, що з ним. Блондинчик... гарненький... - Марина провела мрійливим поглядом хлопців, що просувалися до барної стійки.

         - Слину підбери! У нього дівчина є! - відрізала Валя. - І взагалі, він бабій.

         Хлопці тим часом розрахувалися і, на подив Марини, попрямували до їхнього столика.

         - Дівчата, ми не заважатимемо, якщо приєднаємось? - спитав Олег.

         Подруги перезирнулися і Валя махнула рукою у запрошувальному жесті.

         - А це вам до кави, - незнайомець поклав на стіл шоколадку, сідаючи на стілець поруч з Мариною.

         - Це моя подруга Марина, - представила Валентина. - Мого брата ти знаєш. А це друг Олега - Ігор.

         - Будьмо знайомі! - Ігор постягнув долоню новій знайомій, а та вклала у неї свою маленьку ручку.

         Від того гарячого рукостискання Марина зашарілася, як маковий цвіт.

         - Тоді вип'ємо за знайомство! - Олег підняв пляшку з пивом.

         Ігор приєднався до нього, а дівчата повернулись до своєї кави.

****

          Над містечком панував травень. Будинки потопали у хмаринках бузкового цвіту. Місячне світло розливалося, стелилося по землі, обіймало дерева, зазирало у вікна. Вулиці всмоктували в себе травневі аромати бузку і жасмину. Теплий весняний вітерець ледь чутно шелестів у молодому листі тополь та акацій. Тиха ніч насолоджувалася весною!

          Марина ж насолоджувалася компанією Ігоря. Він напросився її провести, запевнив брата з сестрою, що доставить її додому цілою і неушкодженою. Саму дівчину ніхто не спитав, та все одно вона дала свою мовчазну згоду. Їй лестило, що прихильник був таким дорослим і таким вродливим.