Розділ 3

Рейнард.

Ніч не принесла жодного заспокоєння. Мені здавалось, що за день в дорозі, я виснажився так, що як тільки опинився б в ліжку, одразу ж заснув. Але ні! Голову переповнювали думки про те, що сьогодні сталося, і я крутився з одного боку на інший, ще маючи жодного шансу заснути. 

Демон всередині постійно почісувався, намагаючись  вирватись на волю, з полону моєї свідомості, та кудись піти. Коли нарешті мене дістало це відчуття, піднявся з ліжка, та відпустивши контроль, прийняв демонічну форму. 
Ще мить, – і я стою посеред кімнати, в якій з сьогоднішнього вечора мешкає Адель.

Застиг, не знаючи що робити, як діяти, та взагалі не розуміючи, чому опинився саме тут? Якщо вона зараз мене побачить, то вирішить, що я збоченець якийсь. І я її цілком розумітиму. От як би ви відреагували, коли посеред ночі у вашій кімнаті з’являється демон в істинній формі? От і я думаю, що не з усмішкою, та пропозицією попити чайку з візитером.

Дівчина, що лежала на ліжку, в цей момент перевернулась так, що стало видно риси її обличчя.

Сам не помітив, як підійшов ближче, відчуваючи дивний спокій всередині, і відчуття правильності від того, що я тут. З нею.

Не може бути! Невже, це те про що я думаю?

Адже, якщо вона моя пара, то хіба я не повинен сказати їй про це? Та чи зрадіє Адель, коли дізнається, що ми пов’язані червоною ниткою долі? Ну, або ж, якщо точніше, – чарами Богів.

Думаю, краще буде притримати цю інформацію при собі. Поки що. Нам треба трохи часу, щоб краще пізнати один одного.

Обережно, намагаючись не розбудити дівчину, ніжно провів рукою по її рожевій щічці.

Яка ж вона гарна. Я помітив це, ще тоді, коли вперше її зустрів.

 Задумався настільки, що не одразу помітив, що очі про які я так довго міркував, відкриті, й зі здивуванням дивляться на мене.

—Рейнард? – Тихенько, заспано прошепотіла вона.- Що ти тут робиш?

— Взагалі-то, снюсь тобі, а що? - Дурна відповідь, хіба хтось повірить в таке? От навіщо я це сказав?

— А, ну тоді добре. - Вона розслаблено поклала голову на подушку, й наступної миті,  я здригнувся. - Знаєш, мені подобається твій хвіст, він такий приємний на дотик, і взагалі, дуже гарний.

Провела рукою по тому самому хвості, який схопила секунду назад, запускаючи стаю мурашок по моїй спині.

Я перехопив її руку, й вона ображено глянула на мене.

— Що, навіть уві сні не можна його потрогати? 
— Тобі, – можна, але краще не треба. 
— Чому? - сонно запитала, заглядаючи мені за спину, вишукуючи крила. - А крила? Можна?

— У демонів це дуже чутливі частини тіла, яких має право торкатися тільки кохана, дружина ну або наречена.

— Ммм… Зрозуміло. - Може їй і зрозуміло, але інша її рука все одно потягнулася до моїх крил, в надії торкнутись їх.

—Гаразд, разочок дам пощупати, але ти повинна розуміти, що якщо ти торкатимешься їх прилюдно, цим визнаєш, що ти моя наречена.  Тому, якщо не хочеш бути пов’язаною з демоном, не роби цього.

— Мг… Ясно.— Склалося враження, що вона мене навіть не слухає. - А можеш повернутися спиною? 
Тяжко вдихнув, й виконав її прохання, повертаючись до неї так, щоб було зручно оглядати мої крила.

— Вони й справді дивовижні! - З захопленням видихнула вона, щоб в наступну мить, торкнутися  місця з якого вони ростуть. - Це так цікаво виглядає, ну, те як вони з’єднані з тілом. А можеш їх розгорнути?

Зробив як вона просила, стараючись тримати себе в руках, особливо коли дівчина обережно торкалась крил, щоб прослідкувати за рухами м‘язів.

Вона нахилилася ближче, й легенько дмухнула на моє ліве крило. Те здригнулося, і я разом з ним, відчуваючи хвилю задоволення, що пробіглася тілом.

— Знаєш, а мені подобається цей сон. Все таки, тільки уві сні я можу так без наказано помацати крила демона, та навіть хвіст.

— О, аби ти знала, як він подобається мені. - Тихо буркнув собі під ніс, стискаючи руки в кулаки, щоб стриматись, та не накинутись на неї з одним єдиним бажанням, — зробити своєю.

— Ти щось сказав? - Перепитала дівчина, чия рука вже підбиралася до кісточки хвоста. Взявши її до рук, вона полоскотала нею моє крило тихенько засміявшись, тут я не витримав. Повернувся, й повалив дівчину на постіль, нависнувши над нею, та тихенько сказав:

— Адель, навіть уві сні, демони відчувають збудження, тому думаю поки-що досить, бо я можу не стриматись.

— Я думала, якщо це сон то можна робити що захочеться. - Її погляд прослідкував за моїм хвостом, що нервово бив з боку в бік, за моєю спиною.

— Так, можна… - Протягнув тихенько, спостерігаючи як дівчина повільно облизала губи,  прикусивши нижню зубами. 
Мені нестерпно захотілося поцілувати Адель.  Я нахилився нижче, притуляючись своїм переніссям до її.

— Ти спеціально це робиш?

— Роблю що? - Перепитала вона, переводячи погляд  від моїх очей вниз, до губ. 

— Зваблюєш мене. - Ніжно поцілував її в скроню, притискаючи до себе тісніше, щоб через секунду відпустити. - Спи звабнице маленька, тобі треба відпочити.

— Спати у своєму сні, це щось максимально дивне, але думаю ти правий. - Вона перевернулася на інший бік, підклавши під голову подушку, й закриваючи очі. - На добраніч, Рейнарде… 
— Добраніч. - Вкривши дівчину одіялом, погладив її по голові, й тихенько зник з кімнати.

Сподіваюся, вона цього не пам’ятатиме, бо сам не знаю як їй це пояснити. Хто знає яка в неї буде реакція на те, що тільки що між нами відбулося. 
Що ж, бачу, демон всередині таки затихнув, можна ще раз спробувати заснути, але спершу, — холодний душ. 

Адель.

Напрочуд швидко заснула, та навіть, здається, мені снився якийсь дивний сон. Нахмурилася, намагаючись зрозуміти, це й справді було марення, чи Рейнард приходив коли я спала? Бо якщо це не було сном, мені буде дуже соромно перед моїм новим знайомим.