Пролог

Темний алтарний камінь поблискував від крові. Так, то була свіжа демонська кров. Але її віддали добровільно і це наділяло її більшою силою, ніж ту, що забрали примусово.

Я сам порізав свою руку, щоб пролити її на цей жертовний камінь. Рана бентежила, та трохи туманила розум. Але біль не проблема, головне, – результат. Якщо ритуал пройде успішно, я зможу отримати те, що так давно хотів. 
В нашому світі, для демонів, найбільша нагорода, яку можна отримати — це знайти свою пару. Не всім щастить, і більшість проживає своє життя, так і не пізнавши того щастя, що дарує справжня близькість душ.  
Звісно, це не заважає нам жити. Ми навіть можемо мати дітей з іншими расами. Але пара, це зовсім інше. 

Моєму батьку пощастило двічі. Вперше, коли він зустрів свою пару, та матір його дітей. А вдруге, коли вона відповіла йому взаємністю. 

Демони прикладають багато зусиль, щоб обрана відповіла на їхні почуття.  Але буває таке, що пара демона належить до іншої раси. І якщо вона, не хоче бути з ним, або ж гірше, – ненавидить, то демон згасає буквально на очах. В результаті на нього чекає смерть.

Такі випадки дуже часто трапляються, саме коли пара з людей. Вони нас бояться, і тому, проганяють того хто називає їх своєю парою. Через цей страх, вони навіть не намагаються пізнати кохання,  тим самим розбивають узи, що їх поєднують. 

Демони сильна раса, але пара,– це їхня найбільша слабкість. Існує ритуал, завдяки якому, можна об’єднати обох. Якщо його пройти, між демоном та його обраною виникає ментальний зв’язок. Вони можуть чути думки та емоції одне одного. Можуть бачитись у снах, навіть якщо знаходяться на дуже великій відстані. А ще, пара має можливість ділитись магією з коханою, коли це потрібно. 
В моєму житті було багато жінок. Та жодна не торкнулася мого серця. Всі шукали тільки моїх грошей, і статусу. 
Я втомився чекати, не знаю, чи є в цьому світі жінка, яка призначена мені долею, але, думаю хотів би знати. Саме тому,  знайшов ритуал виклику богів. Не зважаючи на свою зайнятість та величність, іноді, вони приходять коли їх звуть, і якщо на те є їх воля ,– навіть відповідають.

Сподіваюсь, що вони з’являться, бо я хочу хоча б знати, чи є вона, та чи зустрінемось ми в цьому житті. 
Коли нарешті кров заповнила всі лінії зірки, вирізьбленої на камені, в кімнаті спалахнули всі свічки розставлені по кімнаті.  

В наступну мить, на п’єдесталі що знаходиться навпроти алтарю, з’явилися три фігури. Всі вони сиділи на тронах, які стояли вряд. Посередині, сиділа жінка, з каштановим волоссям, заплетеним у косу. На голові, в неї була золота корона з червоними, як кров, рубінами. Одягнена в сукню кольору маку, вона дивилася мені прямо в вічі. 
Малена – Мати всього живого, саме вона створила наш світ, та більшість рас, які його населяють.

По боках від неї, традиційно сиділи її чоловіки. З правого боку Аарон,– Бог створивший демонів. Високий, навіть сидячи, брюнет з коротким волоссям, та тілом воїна.  Одягнений в звичайну темну сорочку, і такі ж штани, на його голові поблискували від світла свічок, графітові роги, а за спиною виступали два чорних крила. Його червоні очі уважно, слідкували за кожним моїм рухом. Погляд наче бачив мене наскрізь, знаючи кожну мою думку, кожну емоцію. Хоча, так воно і було. 

Бог що сидів зліва, повністю був його протилежністю. Світле пряме волосся, спадало на плечі, закручуючись на кінцях. Яскраві жовті очі дивились з цікавістю, та доброзичливістю.  Одягнений в білий костюм з золотою вишивкою. Тонкі губи, прямий ніс та трохи видовжені вуха. Латріель — Бог, що створив ельфів. 

Вони втрьох, являли собою дуже незвичайну картину. Від якої майже неможливо було відвести погляд. 
– Чого покликав нас, демоне? — по залу пронісся тихий, але сильний голос богині, потрапляючи в кожен куточок зали.

– У мене є декілька запитань, на які я хотів би знати відповідь.

–Хм, і що ж ти так хочеш знати, що аж призвав нас? – спитала вона.

– Я хочу знати, чи є в цьому світі моя пара? Чи зустріну я її взагалі? Чекати на неї, чи краще буде погодитись на політичний шлюб? — Ці питання бентежили мене вже не один рік. 

– В цьому світі ні.— Слова сказані нею вибили повітря з моїх легень, забираючи надію. Коли богиня продовжила.— В цьому світі ні… але світів багато. В одному з них, вона таки живе. Чекати? Думаю ще не довго, адже все йде як задумано. Всьому своє місце, і свій час. Політичний шлюб не сама найкраща ідея. Тому чекай. 
– Ми можемо прискорити процес витягнувши її в наш світ.  – Задумливо потер пальцями підборіддя Аарон. 
— Так, ти правий. Ти заслуговуєш на такий подарунок, демоне. Ми прискоримо вашу зустріч, а зараз йди, готуйся. Це не буде легко. – Сказавши це, Бог ельфів, єхидно так усміхнувся. Неначе знав, щось, що могло статись у майбутньому. 
Здається, я колись чув, що у деяких ельфів, є дар передбачення. Невже, він вже все бачить і знає? Цікаво.

 —Коли світи перетнуться, відкриється портал, і ви зустрінетесь. Магія допоможе. – Бог демонів, підняв руку, і з його пальців зірвались червоні іскорки. Вони підлетіли до мене, закружлялись навколо, нарешті залетівши в район серця, і я відчув тепло від магії, що тепер знаходилась в мені.

– Що ж, дякую вам!– з вдячністю промовив я, дивлячись як в яскравому світлі зникають боги. 

Хоч вони і відповіли на мої запитання, все одно не зрозуміло: як довго ще чекати?!