1.

До двадцяти восьми років Дарка вирішила, що їй пора зав’язувати із дівуванням.

- Кров з носа – потрібно вийти заміж, - казала вона подружкам.

І мріяла вона про справжні почуття, тихе родинне гніздечко, турботливого чоловіка, дітей і літо в селі…

У першого свого чоловіка – красеня й альфа-самця Дарина закохалася відразу і по вуха.

Але Юрко зациклився на мотоциклах, і коли Дарка зрозуміла, що їй ніколи не вдасться конкурувати із двоколісними, вирішила віддати чоловіка їм.

- Тепер я точно знаю, що мені потрібно, - після розлучення заявила Дарина, і другого шлюбу підійшла занадто практично.

Борис був повна протилежність Юркові – тендітний, чемний, полохливий – ну геть домашній.

Але ж!

Їхнє майже дворічне співжиття із Беллою Срулівною на одній території поступово перетворилося на дивну пародію й веселу виставу для сусідів.

- Борюсічьку, ти ж мій бубончику, - солоденько шепотіла свекруха кожного ранку, однією рукою просовуючи у двері каву.

- Мамо, я ж вам казала! – в мільйонний раз верещала Дарка – просто на вухо Борюсі, аби той хоч щось затямив та припинив цей встид.

- Що… Де? Але, це ж мама… - натомість перелякано всміхався чоловік і, легко перестрибуючи через Дарину, вихором мчав до дверей, вихоплював чашку й голосно із неї сьорбав.

- Ну і навіщо робити цей ґвалт? – поважно вповзала в кімнату Белла Срулівна, прямуючи просто до їх з Борисом подружнього ліжка.

Дарка тільки закочувала очі й скрушно зітхала.

Сьогодні свекруха вкотре почала «ту ж саму» пісню.

- Доця, а коли ж я нарешті дочекаюся онуків?

Замучена постійними розпитуваннями, Дарка потягнулася й зухвало дзьобнула свекруху просто у саме серце:

- Ніколи цього не буде. Не буде у вас онуків! Зрозуміли?

- Що, так справді й ніколи?..

- Ніколи, - бридливо скрививши вуста, Дарина спостерігала за переляканим поглядом Бориса.

- А чому? Ой, ґвалт, напевно, ти безплідна?

- Чому ж безплідна… просто… Я не хочу.

- Не хочу? Це ж як?

- А от не хочу!

- Гаразд. Тоді я буду думати про альтернативне майбутнє для Борі.

- Думайте.

- Ой вей, то ж чи не поквапилися ми з Борюсиком, коли давали згоду на цей безперспективний шлюб?

Дарка високо звела брови і пхикнула.

- Та дався мені той шлюб, ще ніколи не потрапляла до такої халепи. Ваш Борюсик – сам досі дитина, куди від нього народжувати дітей?

 Свекруха стрепенулась.

- Боря, а дай сюди свій банк, - її вороняче око упевнено кліпнуло, а гострий ніс націлився на сина. – Бо від сьогодні всі твої гроші мають бути в твоєї мами.

- Що… - голосно втягнула усе повітря в себе Дарина.

- … доки ти не народиш мені онука, - свекруха пальцем штурхнула її у груди, твердий і гострий ніготь вп’явся у тіло. Дарка злякано йойкнула.

Але коли Борис пробурмотів непевне:

- Звичайно, мамусю, все так і буде, - а потім ще й поліз до шафки, дістав їх спільну банківську картку та простягнув свекрусі, вона злетіла з гальм.

- Що? Це так? Аж оце так? – зловісно просичала Дарина, а її очі вже наливались кров’ю.

- Саме так, - ховаючи картку у виріз шовкового халата та забираючи порожню чашку, самовдоволено всміхнулась Белла Срулівна і … однією рукою гарно підбила синову подушку.

- Та як ви мене дістали! – звереснула Дарина, вхопила Бориса за чорну чуприну і з усієї сили турнула вбік, вирвала чашку із рук свекрухи й пожбурила просто у вікно.

Жалібно задзеленчали шибки.

В сусідському дворі загавкав собака.

Хтось закричав:

- Що це таке?

Вона очікувала чого завгодно, але коли Белла Срулівна, замість злякатися, накинулася на неї з кулакам, а Дарина почала відбиватися – Борис став на захист матері, вона вирішила усе й відразу.

- Та пішли ви! – відповзаючи вглиб ліжка та розтираючи синець під оком, прошипіла Дарка.

- А інтересно ж куди? – притискаючи тремтяче тіло Борюсика до свого монументального бюсту, іронічно спитала свекруха. – Квартира, в якій ти живеш, наша.

- Тоді я сама звідси піду!

- Невже на це можна сподіватися?

- Я чесно піду від вас. Борис, нам потрібно розлучитися.

- Це треба зробити сьогодні й негайно ж, - ствердно кивнула  Белла Срулівна, її випуклі очі спалахнули, а на пухких вустах розквітла вдоволена усмішка.

І тільки тепер Дарина зрозуміла, що втрапила в серйозну халепу.