Циркадні ритми суспільства та Особистості.

-  Мамо, я вдома! - Даринка гукнула і прислухалась. 
- Донь, я в процесі готування! Щось будеш? 
- Ні, я до себе. 
- Добре!
Даринка закрила за собою двері в свою кімнату. Вона вже давно мамі розповіла про свої ритми життя і зараз їй було легко жити. 

Жити оце життя. 

Дівчина народилась о 16:30. Її ранок починався саме тоді.

Інтегруватись в соціум, знаючи його ритм та свій стало легше. Без отих "таврувань" про "сов, жаворонків", "інтровертів та екстравертів" і іншого, що намагались підігнати під чиюсь чужу думку. 

Циркадний ритм дня людини починаєтсья о 3:00. Це стан активності легень. Перший подих.
Пік їх активності приходиться на 4 ранку. О 15:00 легені починають процес відновлення. Пік відновлення стану легень (ЯН) відбувається о 16:00. А о 16:30 Даринка народилась. 
У дівчинки було в пріоритеті відновлення стану легень. І це накладало певний штрих на її життя. 

День має три періоди: 1-й: 3:00 - 11:00 - це сон та прокидання; 2-й: 11:00 - 19:00 - це активність; 3-й: з 19:00 - 3:00 - це стан аналізування. 
День Даринки починався теж з періоду "сон та прокидання", але о 16:30 і чітко розподілявся на ті самі 8+8+8 годин. Коли організм проживав "стрес" (вичерпування енергії), тоді вмикався саме вроджений механізм самовідновлення.

Ритм життя в соціумі начебто збивався, з точки зору соціуму. Але насправді відбувалось відновлення. Відновлення в періоді, в часі, в певнім секторі життя. 

Даринка зиркнула на годинник, було 15 хвилин по 15-й годині. Скоро почнеться її період спокою, буде клонити в сон, прямо посеред активних енергій дня соціуму, але вона вже вдома і її не підхопить ця енергія, не потрібно буде штучно стимулювати себе.

Вона сьогодні так емоційно сприйняла цю літературу. Та ще є час для аналізу, саме активний аналіз зараз дуже доречний. Адже соціум дає енергію, чому б не скористатись у власній вигоді саме цим. 
Даринка перевдяглась у вільну сукню, вклалась на ліжко і, закинувши руки за голову хотіла прокрутити діалог з вчителькою. 
Натомість перед нею виникло усміхнене обличчя Романа. 

- Невже це важливіше за те, що я хочу зараз подумати? Серйозно? - Даринка звернулась до свого мозку. 

Поблизу завитав легкий аромат вишневого клею і Даринка зрозуміла, що мозок тримав свою лінію. Так пахла сорочка Романа. 
Мурашки без спросу промарширували по тілу дівчинки і збирались на друге коло. 

- Так, стоп. - Даринка сіла на ліжку. - Мене зараз цікавить література і те, як я відстоювала власну думку. 

Мурашки перестали гупати по плацдарму і тихо втислись в шкіру, нагадуючи про себе тільки легким шелестом. 

Носик Даринки вперто тримав аромат клею вишні. Дівчинка сиділа, чекала, що ось -ось він вивітриться і все.

Ага. Зараз. 

Пальці рук стислись і долоні відтворили дотик до сорочки хлопця, дотикаючись до простирадла. 

- Та годі. - Даринка крутнула головою і потерла долонями по постілі. 

Вона знову вляглась і намагалась відтворити в думках клас, вчительку, згадати тему, але перед очима знову постав Роман, вона відчула його тепло, коли проходила повз, на тих ступеньках. 
Даринка непомітно для себе подумала, що вона тоді спеціально так пройшла, немов та королева, щоб показати всю свою струнку постать чи це було якось мимоволі зроблено? 

- Хто це керує мною так? - Дівчинка вже дрімала, а мозок дбайливо розкладав по полицям те, що дійсно емоційно торкнуло Даринку. 

А те, що вона вважала за "стрес" від уроку, мозок теж не оминув. Та то був тільки пережитий досвід.  Але не стан. 

Нейрони передавали сигнали, щоб відновити витрачені ресурси, які використались на урок. 
Водночас інші нейрони вже інтегрували в сферу життя дівчинки асоціативні образи того, хто по власнім електромагнітнім полі мав ті ж самі приховані елементи. Неактивовані. 
Роман не снився Даринці. 
Їй снилась тепла весна.