Глава 9.1. Даня... і Руслан... і...

У понеділок, після осінніх канікул я прийшла до школи в нових джинсах. Вони були звичайними, простими та зручними. Проте Ангеліна не залишила це просто так і висміяла мене, вказуючи на те, що вони на мені висять, наче мішок з картоплею. Відьомська трійця сміялась два уроки. Проте ніхто їх не підтримав, а хтось навіть розказав усе Олександру Макаровичу, тому що на уроці історії Ангеліна сиділа тихесенько, наче я й не існую взагалі.

Наступного дня на третьому уроці, котрий я по традиції проводила на задній парті, ми переписувались з Даньою в спеціальному зошиті для листування, щоб не зривати урок розмовами. Ми, як завжди писали про дрібниці, різні плани щодо нашого життя та улюблені фільми. А потім Даня мене здивував:

“Ти не звертай уваги на Ангеліну, вона ще та дурепа!:)”

Я подивилась на нього і посміхнулась. Даня симпатичний хлопець. Коли він усміхається, показуючи ідеальні рівні й білосніжні зуби, то стає схожим на голлівудського актора. У хлопця темне волосся і карі очі. От і зараз він усміхнувся мені у відповідь. На всі тридцять два зуби. Серце у відповідь застукало в грудях і губи автоматично розтягнулись до вух.

“Все гаразд, я знаю. Відьомська трійця одного дня згорить на вогнищі”

Даня прочитав і засміявся вголос. Роман Вікторович, наш вчитель алгебри та геометрії зробив нам зауваження.

“Не знав, що ти їх так називаєш”

“Це лише між подругами”

“Я знаю, що ти не цілувалась з Деном, він мені все розповів”

Я не очікувала такого від Дані. Така різка зміна теми. Та ще й говорити про поцілунки… Одне діло обговорювати це з подругами, а інше – з Даньою. Я не мала, що відповісти. Сиділа, втупившись в той зошит для листування, а потім Даня дописав.

“Даю гарантію, що я цілуюсь набагато краще нашого історика”

Я ледь не засміялась на весь клас від такого нахабства. Проте вчасно зупинила себе. Ще одне зауваження і мама мене знову покарає. Я, до речі, ще досі не бачила свого ноутбука, хоча телефон мама мені віддала.

“Пропонуєш перевірити чи що?;)” – написала я у відповідь і Даня закивав. Я тихесенько хіхікнула.

“Ти мені подобаєшся, Даринко!:)”

Я усміхнулась від цих слів. Наш Даня мене уподобав! Оце так дивина. Коли продзвенів дзвінок, повідомляючи всіх про перерву, ми зі старостою залишились на місці. Я поклала голову на парту, повернувши її до Дані. Моє серце билось об стіл важкими ударами. А ще я досі усміхалась до вух. Даня теж ліг на парту. Так ми й лежали, дивлячись одне на одного, поки аж всі однокласники не пішли в їдальню на обід. Коли ми залишились вдвох, Даня підсунувся ближче і наші носи торкнулись. Я запанікувала на мить, але миттю взяла себе в руки та вкотре усміхнулась до самих вух.

А потім хлопець мене поцілував. Чесно кажучи, я зовсім трохи розчарувалась, тому що це було якось по-іншому. Його губи не мали смаку м’яти, хоч і були приємними. Але не такими м’якими. І мурашки не бігали по всьому тілу. Проте мені сподобалось. Я хотіла ще. Але Даня відсунувся, ми так і лежали деякий час, свердлячи одне одному очі, аж поки з їдальні не вернулись однокласники. Вони, мабуть, дивились на нас, та мені було байдуже. Я лиш бачила Даню. За кілька хвилин до уроку він пошепки запитав, чи мені сподобалось.

– Непогано, – відповіла я все ще посміхаючись, – проте ти занадто переоцінив свої здібності.

– Я знаю. Спеціально тебе спровокував, – прошепотів мені на вухо Даня, – куди мені до Сашка братись!

Було дуже дивно чути, що наш староста називає вчителя лиш іменем. Нікому не секрет, що завдяки дружбі з Деном, Олександр Макарович присутній в житті нашого старости як близький друг.

– Про вовка промовка, – сказав Даня, коли вчитель історії зайшов до класу.

– Я краще сяду на своє місце, а то ще одне зауваження від учителя і мама знову забере мій телефон. А з Олександром Макаровичем краще не жартувати.

Подумала хвильку і додала:

– Хоч він і кльовий.

Я уже піднялась, щоб пройти до свого місця, коли Даня взяв мою руку і сказав:

– Повертайся на українській мові назад.

Я кивнула та швиденько сіла на своє місце, діставши підручник. Хоч Даня і зайняв певну частинку мого серця, Олександр Макарович все ще залишався на першому місці в ТОПі.

Урок пройшов дуже швидко, тому що вчитель уміє зацікавити нас. Я з захватом слухала про розвиток і культуру України кінця вісімнадцятого сторіччя. Навіть на одну мить забула, що трапилось перед уроком.

А на українській мові Ганна Геннадіївна не настільки зацікавила нас, тому ми те й діло переписувались з Даньою.

“Тепер мене всі будуть ненавидіти. Через те, що я сиджу тут. Он Мар’яна як косо зиркає. Зараз її черга чи що?”

“Забуть про інших. Це моя парта. І я сидітиму тут з тим, з ким захочу.”

“Це добре. З Антоном дуже важко. Він постійно мене зачіпає”

“Більше не буде, повір”

“Ой, ні-ні, ні-ні! Тільки не говори йому нічого, благаю! Один уже поговорив і це привело до того, що було тоді на вогнищі. Краще забудь про це”

Хлопець тривалий час нічого не відповідав, а потім написав таке, що у мене дух перехопило.

“Зустрічаймось!”


Я усміхнулась і через пів хвилини кивнула у відповідь. А згодом написала:

“Ти маєш бути готовим до того, що моя мама дізнається”

“Я з цього приводу не переживаю і тобі не варто”.

Ось так у мене і з'явився перший хлопець, з котрим ми проводили багато часу під час уроків і після них.

Даня щодня проводив мене додому, а коли в кінці листопада випав перший мокрий сніг, мій кавалер навіть переніс мене на руках через калюжу. Все було весело і цікаво. Ми багато цілувались і веселились. А потім одного дня я відчула, що ми лиш трішки більше, ніж друзі та ніякої закоханості я не відчуваю. А ще через тиждень Даня і сам про це заговорив після школи.

– Слухай, Дарино, тобі не здається, що нам варто розійтись. Все стало якось неправильно. Ми, наче друзі, що дозволяють собі трохи більше.

– Як добре, що ти це сказав, бо я думала, що до кінця життя мені прийдеться тебе терпіти, – відповіла з емоціями я, проте ми не припинили триматись за руки. Це було приємно, так чому ж відмовляти собі у хорошому?

Наша дивна дружба продовжувалась до самого Нового Року. Вірніше, до новорічної дискотеки, котру всі з захопленням очікували. В актовій залі уже зробили ремонт, тому нас очікувала нормальна гучна музика і наш улюблений диско шар.