Даринчин Армагеддон
Пролог
Десь на задвірках дорослого життя ховалась вона – Юність. Перелякана, втомлена та виснажена важкими життєвими проблемами. Вона відчувала голод до безтурботності та надзвичайно замерзла од постійних протягів, що утворювались відкритими дверима у світ відповідального, дорослого життя. А ще Юність сумувала.... Бо про неї зовсім забули! Бо вона не повинна так швидко закінчуватись! Бо їй хотілось, як і раніше, переживати закоханість, ніжний доторк губ та неймовірне відчуття тепла на серці. А ще метеликів у животі їй не вистачало. І морозива льодяного під час вечірньої прогулянки Хрещатиком. І усмішок незнайомим симпатичним юнакам та дівчатам. І...
Мало хто знає, що Юність з нами до двадцяти п'яти. Що вона теж жива і хоче відчувати тільки щастя — тепле та солодке серцю. Але зазвичай її проганяють, як тільки доводиться зустрітись віч-на-віч з першими дорослими проблемами – закінчення вишу, пошук роботи, самостійне життя. Юність не проходить крізь цей невидимий бар'єр, залишившись по ту сторону стіни, позаду вже дорослої людини.
Але й буває так, що вона живе з нами завжди, вимагаючи переживати ті почуття знову, й знову. Ті. Перші. Нестримні. Сильні. Такі, що закарбуються на серці до кінця життя.
#121 в Молодіжна проза
#1371 в Любовні романи
#652 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 21.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
