Глава 7. Третє Тисячоліття

В підʼїзді було дуже шумно: люди бігали туди-сюди, готуючись відсвяткувати Третє тисячоліття, настання XXI століття та 2001 року, щоб потім піти на Майдан Незалежності на концерт. Дарина і Яна підіймалися сходами на шостий поверх до Яни та її батьків, які запросили Дарину посидіти за святковим столом перед тим, як іти на Майдан, а згодом їхати в нічний клуб, де Яна напередодні забронювала столик.

— Що ти своїм домашнім сказала, щоб залишитись на Новий рік тут, в Києві? — запитала Яна Дарину.

— Сказала, що у мене останній екзамен 30 грудня і що ми ще екватор навчання будемо святкувати. Я ж вже на 3-му курсі як-ніяк.. І я не встигну на потяг. Приїду 2-го вранці, квиток у мене на 1-ше.

— Як ти встанеш після таких гульок потім? — дивувалась Яна.

— В мене потяг ввечері, тож встигну виспатись, — завірила її подруга.

Дівчата піднялись до Яниної квартири через пʼятий поверх, де колись була квартира сімʼї Чорнориз. Коли вони переходили пʼятий поверх, на диво, на площадці не горіло світло. Серце дівчини закалатало.

— Моя квартира, — пошепки сказала вона і підійшла до дверей.

— Тут ніхто не жив з моменту вашого бігства, — як начебто прочитала думки Дарини її подруга-брюнетка. — Квартиру опечатали і наклали на неї арест. Декілька разів її намагались продати, але її так ніхто і не купив.

— Вона на мене чекає! І на Сергія! — прошепотіла дівчина, посміхаючись від здивування і мацаючи свою колись красиву міцну залізну двері із кованого заліза і візерунків на ній. Вона  раптом провалилась у спогади: ось вона, одинадцятирічна дівчинка, виходить із цієї квартири і їде до школи з батьковим водієм; ось вони з татом і мамою виходять і прямують у театр або цирк; ось Сергій привів свою першу дівчину; або Сергій у формі курсанта СБУ заходить у квартиру. А потім світлі спогади змінилися темними: Дарина пригадала, як випадково забігла після школи додому і побачила, що в її квартирі бандюки з ОЗУ шукали батькові документи, а насправді це були підкупні люди проросійських політиків, які хотіли знищити її батька як представника державності України.

Дарина подивилась вгору на сходову клітку і згадала, що в цьому будинку з зіркою десь там, нагорі, на даху, у люку біля шпиля лежать згнілі цінні папери, які так ретельно намагається забрати у неї Грек.

«Колись треба проникнути в дім без Яни і пошукати ці папери на даху, — подумала Дарина, — одягнутись у чорне, взяти слюсарні інструменти і спробувати залізти на дах та відкрити люк… А раптом їх там немає?»

Але вихор її думок перервав голос Яни:

— Подруго, ми йдемо чи ні? Колись прийдеш ще раз до мене і дослідиш ці двері! Батьки вже чекають!

— Так-так, іду! — дівчина дуже не хотіла покидати ці двері, за якими залишилося все її дитинство після Прип’яті…

Дівчата зайшли до Яни в квартиру, яка вражала своєю вишуканою розкішшю, притаманною престижному «Будинку з Зіркою». Вітальня була втіленням класичної елегантності: стіни вкривали світлі, ледь перламутрові шпалери, що м’яко відбивали світло, а стеля була майстерно декорована багаторівневими нішами з прихованим підсвічуванням. У центрі уваги була витончена кришталева люстра, що створювала атмосферу урочистості.

Підлогу викладали світлі керамічні плити, на яких затишно розташувався великий вінтажний килим із квітковим орнаментом, що додавав простору домашнього тепла. М’який кутовий диван молочного кольору запрошував до відпочинку, а поряд, біля вікна, стояв витончений обідній гарнітур із білими стільцями у класичному стилі. Все приміщення виглядало світлим, просторим і просякнутим духом елітного київського житла.

Родина Воркушевських, Йосип і Аліза, стояли на порозі, зустрічаючи гостей. Йосип був чоловіком солідного вигляду з густою, пишною бородою, одягнений у класичний чорний костюм, білу сорочку з краваткою та традиційний капелюх, що підкреслювало його статечність. Поруч із ним стояла Аліза, його дружина, витончена жінка з темним кучерявим волоссям, убрана у елегантну білу сукню з делікатним квітковим декором на плечі, що додавало її образу особливої ніжності та вишуканості. Вони, обіймаючи один одного, випромінювали гостинність, щиро посміхаючись на фоні величної картини у масивній рамі.

— Мамо! Тато! Я з Дариною Чорнориз! — урочисто вигукнула Яна з порога.

Батьки обійняли дівчину, як рідну:

— Дарино, ми так раді тебе бачити! Як ти виросла! — вигукнула мама Яни і почала роздивлятися гостю. — Яка красуня стала.

— Ти часом не модель? — запитав батько Яни.

— Ні, — посміхнулася Дарина, — я — майбутній журналіст!

— Ооо! Це дуже добре! — сказала мама Яни. — Нам Яна розповідала, що ти вступила до КНУ імені Тараса Шевченка! А наша Яна вчиться на режисера в Поплавського!…

— Ну заходьте, заходьте! Стіл уже ломиться від смаколиків! - заманювала рукою пані Аліза.

  Яна дала Дарині свої домашні білі пухнасті капці. Тут на шум вибіг білий шпіц Чарлі, почав дзвінко гавкати і стрибати на дівчат, нюхаючи їх, скавчати і виляти своїм маленьким хвостиком.

— Чарлі, Чарлі! — Дарина лагідно погладила песика. — Я так сумувала за тобою! — Вона взяла його на руки, де песик мило почав облизувати дівчину.

  Дівчата зайшли у величезну, святково прикрашену залу, де їх чекав розкішний стіл. Центральне місце на ньому займала витончена золота ханукія з усіма запаленими свічками, що випромінювали тепле, затишне світло. Поруч із нею лежали три стародавні книги в шкіряних палітурках, а внизу — кілька яскравих ханукальних дрейдлів.

Стіл ломився від традиційних єврейських страв. Привертало погляд центральне блюдо, яке було наповнене асорті з горіхів (волоських, фундука, мигдалю) та різноманітних цукерок у золотих та срібних обгортках, що символізують святкові ласощі. Поруч, на великому тарелі, апетитно вишикувалися свіжоспечені, золотисті картопляні латкес (деруни), политі сметаною та прикрашені зеленню. Також на столі красувалася велика миска з форшмаком, поданим на скибочках свіжого житнього хліба, і тарілка з рибою, фаршированою по-єврейськи (гефілте фіш), прикрашена морквою та цибулею. Для святкового настрою були розставлені маленькі пляшки з різнокольоровими дрейдлами, що нагадували іграшки, а загальну атмосферу доповнювали стопки різнокольорових ханукальних свічок.