Розділ 15. Як перемогти спогади?

Я взяв кулю в руки та перед очима почали мигати спогади Маї про життя в Мертвому Місті. Те, що я бачив, ні разу не нагадувало дійсність. Це був якийсь кошмар. Афіна стала злісною тиранкою, а Охоронці Брами стали противними, злими, невдячними, б-р-р-р. Я навіть не думав, що нас можна такими зробити. Про те, як виглядала війна в кулі, я просто не хочу говорити. Я б теж в такий живий кошмар навряд захотів повертатися. Але як тепер довести Маї, що це все маячня? Вона ж прийняла все за чисту монету. Пора скликати нараду.

За кілька хвилин я з кулею був у нашій улюбленій вітальні Бібліотеки. Я з’явився якраз посеред зборів.

- Я думала, що нам уже тобі треба особисте запрошення виписувати. – Прокоментувала мою появу Мелейна.

- Я навіть не сумнівався, що ти мене любиш. – Посміхнувся я. – Але я запізнився, бо треба було зустріти одну дівчину з червоною стрічкою на поясі. – Наша Велика Трійця завмерла, решта просто видихнули. – А потім заскочив по оце. – Я кинув кулю Ксантосу.

- І що ми маємо з цього зрозуміти? Крім того, що Доля дала тобі якусь підказку. – Посміхнувся Ед. Він явно розумів, що якийсь план повільно з’являється.

- Те, що наш ворог підмінив спогади в кулі. Там такі жахи, що я б теж не повернувся. Ксантосе, мені треба моя куля з цими ж спогадами. Бажано не підправлена версія. У Хаосу воно якось моторошно. – Я намагався жартувати, щоб хоч якось зняти напругу. Але моя натягнута посмішка навряд цьому сприяла.

- Куля зіпсована? – запитав Ксантос.

- Наскільки це взагалі можливо.

- Тоді ми зітремо це з голови Маї. – У цей момент Ксантос підняв кулю над головою і зі всієї сили кинув її об землю. Я очікував купи дрібних шматочків, але натомість куля розкрилася на дві половинки та звідти випарувався чорний дим.

- А що це було? І ви можете пояснити, що відбувається? – Аврі явно бракувало знань. Хоча останні дії Ксантоса і в мене викликали питання.

- Усе просто, в кулі зберігалися спогади Маї, вона втягнула їх, коли торкнулася кулі. Проблема в тому, що Хаос встиг їх підправити. Нема кулі – нема спогадів. Саме для цього й існує зала з цими кулями. Там зберігаються найважливіші моменти. А тепер у нас буде максимально нудне завдання, нам треба познаходити кулі, у яких спільні з Маєю спогади не зіпсовано. Швидше всього нам вистачить куль Афіни та Джумбера. З першими, на жаль, можуть бути проблеми. – Керівниця Чорних вирішив не залишатися осторонь. – Вона померла, а, отже, частина спогадів могла вже зникнути. Але спогади про Маю свіжі, тому ще мають бути в архіві. А ми знову повернулися до того, з чого почали.

- Я зараз же відправлюся в Залу Спогадів, хто хоче мені допомогти? Когось ми мусимо залишити тут, я не можу взяти всіх. – Ксантос бачив, що всі готові допомагати, але Мертве Місто теж потребувало захисту. – Так, я візьму Джумбера і Рхею. Авра та Орій, на вас лазарет. Мелейна та Ед, ви на поле бою. Усі погоджуються? – Усі мовчки кивнули.

***

Коли ми перенеслися до Зали Спогадів, то я згадав, що вона насправді величезна. Але нам пощастило: спогади всіх Охоронців і Берегинь Мертвого Міста зберігалися в окремому відділі. Туди нас і повів Ксантос. Спогади кожного зберігалися на окремих стелажах. Я, звісно, зайнявся своїми спогадами, а Рхея і Ксантос почали розгрібатися зі спогадами Афіни. Якийсь час робота кипіла в тиші. Потім ми зібрали кулі на один стіл, і Ксантос почав над ними чаклувати. Ми з Рхеєю вирішили не заважати та відійшли в сторону.

- Ти так змінився з її появи, — сказала Рхея.

- Невже все було настільки погано?

- Джуме, як ти думаєш, як часто ти посміхався?

- Е-е-е, не знаю, а що? – я не розумів, куди вона хилить.

- Твоя посмішка була для нас міфічним явищем, а потім з’явилася ця дівчина і перетворила тебе в щасливого і веселого юнака. Хотіла б і я згадати це відчуття. – Рхея замріяно підняла очі.

- А в чому проблема?

- У тому, що моє кохання давно покинуло наш світ. Якраз перед твоєю появою, якщо ти розумієш про що я. – Я глянув на неї круглими очима.

-  Це був страж Вогню?

- Так, Джумбере. Він загинув у битві перед твоєю появою і взяв з мене слово, що я не буду плакати. З того часу я така, якою ви мене знаєте. Тому треба врятувати твою кохану. Двох таких Мертве Місто не переживе. – Тут нас і покликав Ксантос:

- Я вже все зробив. Повертаємося в Бібліотеку. – Ми кивнули.

***

Відправлялися до Маї знову вдвох. Поки Ксантос усе перевіряв, я не знаходив собі місця. Я дуже боявся, що знову нічого не спрацює. Авра і Рхея бігали за мною і намагалися заспокоїти, але все даремно. Я заспокоївся тоді, коли до мене підійшов Ксантос і сказав, що пора відправлятися.

Через 5 хвилин ми були під уже знайомим під’їздом. Вулиця була заповнена людьми в темному одязі. Ксантос вручив мені кулю зі словами:

- Цей раз ти підеш один. – Я глянув на нього з легким переляком. – По-перше, вручити кулю ти можеш і сам. По-друге, мені здається, що ти сам впораєшся краще. А я поки он в сквері посиджу. – Він показав на невеликий сквер, дерева там були якісь трохи дикі (вітки стирчали у різні сторони, місцями зовсім неприродно).

- Дякую за довіру, Ксантосе. Спробую вас не підвести.