Розділ 5. Джерело

Такого насиченого ранку в нас з Афіною не було вже давно. Почнемо з того, що сніданок довелося готувати на шість персон. Але і такої дружньої атмосфери за столом я ніколи не відчувала. Поки ми з наставницею доробляли сніданок, Софія з Рхеєю накрили на стіл. Коли все було готово, до кухні зайшли Джум і Ор. Було дуже незвично бачити всіх в простих футболках і штанах. Але це, напевно, пов’язано з тим, що біля Брами вони зазвичай вартують в броні.

- Добрий ранок, дівчата. Дивлюся, ви вже нам сніданок приготували, - посміхнувся Ор.

- Та вони тут не на шістьох, а на більше наготували, - підтримав друга Джума.

- І вам доброго ранку, – посміхнулася Афіна, – рада, що у вас хороший настрій. 

- Це вони просто задоволені, що їх ніхто роботою не навантажив, – засміялася Рхея.

- Сідайте вже їсти, а то охолоне. – Втрутилася я.

- Так, капітане! – відповів Джум, піднімаючи руки, щоб віддати честь.

Усі розсміялися і розсілися за нашим кухонним столом. Я ж нарешті мала змогу роздивитися Рхею, єдину, кого я вчора так і не побачила. Знайомство ж наше відбулося хвилин п’ятнадцять назад. Вона мала волосся кольору вороного крила до плечей, дуже смагляву шкіру і доволі низький зріст на фоні решти. Вона була така ж підтягнута, як і решта, але, враховуючи її посаду, це і недивно. Вона була стражницею Води.

За столом усі веселилися і сміялися, ніби вчора не було нападу монстрів, ніби ми знали, що завтра все буде добре. Атмосфера була така заразна, що я теж розслабилася. До насущних питань ми повернулися тільки тоді, коли після сніданку зібралися у вітальні. 

Я вмостилася на своє улюблене крісло, на бильце від нього примостився Джум. Решта стражників сіли на диван, Афіні ж лишилося вільне крісло. Ніхто не наважувався заговорити, але наставниця таки взяла себе в руки:

- Ми повинні готуватися до війни. – Слова дівчини прозвучали, як грім серед ясного неба.

- Усе так серйозно? – я не змогла не запитати.

- Варю, до вчорашнього нападу ще можна було сподіватися, що все минеться, але не тепер. Навіть природа починає божеволіти від Хаосу. Ти сама бачила вчора цей дощ. Та і це не перший напад. Ти постійно питала мене, куди я ходила. Так от. Я допомагала чергувати стражникам. Занадто часто на Браму нападали дрібні монстри Хаосу. Але вчора йому вдалося нацькувати двох великих. Це поганий знак. А тепер ще гірша новина: це почалося з твоєї появи, а, отже, ти будеш в центрі всіх подій. Сьогодні ми з тобою відправимося до Джерела, а ще повинні розробити план патрулювання Брами й надіслати звістки до Рад Балансу, Білих і Чорних. Вони повинні знати, що відбувається, і готуватися до Війни, та і тримати Браму довго зачиненою не вийде. Схоже, що основним полем бою буде саме Мертве Місто, але це і на краще. Тут нема, що руйнувати, на відміну від будь-якого іншого світу. Тому я пропоную наступне: я з Варею зараз відправлюся до Джерела. Софіє й Оре, ви складете план чергувань на шістьох. Варю пора підключати, тим більше вона тепер теж з крилами. Джуме і Рхеє, ви маєте повідомити Верховні Ради про те, що відбувається. Пора стягувати сюди сили всіх трьох сторін. Якщо хтось буде противитися, то нагадайте їм, що вони обіцяли слухати мене, коли прийде час Війни. Питання є? Якщо нема, то до роботи! – ніхто не поставив жодного питання. 

Усі одразу почали займатися поставленими задачами. Софія й Ор пішли до зали Бібліотеки. Джум з Рхеєю одразу почали кудись збиратися. І лише я стояла і не розуміла, що відбувається. Мені хотілося втекти, заховатися. Війна. Я в центрі подій. За що це мені? Я навіть не помітила, як Афіна торкнулася мого плеча:

- Ти в порядку? – запитала стурбовано вона.

- Невпевнена. Це все так складно і страшно. – Наставниця без слів обійняла мене.

- Усе буде добре, Варю. Головне вірити в себе і тих, хто тебе оточує. Ми ніколи не віддамо світ Хаосу просто так. Йому доведеться вигризати собі перемогу, а у бою нас не здолати. А тепер нам час вирушати. Це буде твоя перша подорож між світами. – Світами? І тільки тепер я зрозуміла, що ми маємо відправитися до того самого міфічного Джерела – центра всієї енергії, яка циркулює світами. По словах Афіни прекрасне і неймовірно заряджене місце.

- А як ми туди відправимося? – Цього вона ніколи не уточняла.

- За допомогою крил. Це ще одна їхня функція. На цей раз я тобі допоможу, а то ще не туди потрапиш. Пам’ятаєш план Всесвіту? Тобі треба через крила вловити зв’язок з потоком, який веде до Живого Міста, а далі до Джерела. Цей раз потік ловитиму я, а ти будеш за мною слідувати. Готова? – У цей момент вона взяла мене за руку. Я зрозуміла, що відповідь мою не чекають, тому зосередилася на крилах.

Спочатку я розгорнула крила. Знову мене захопило це прекрасне відчуття зігрівання всього тіла, ніби замість крові по мені текла енергія. А тоді я спробувала відчути хоч якісь потоки. Я не знаю, але в якийсь момент я відчула, що Афіна знайшла необхідний. Він відчувався, як дорога в нікуди. Чи просто я не розуміла, куди вона веде. Я віддалася на волю наставниці, і ми ніби полетіли по цьому шляху. Через кілька секунд чи хвилин, чи годин (я втратила відчуття часу) ми стояли у зовсім іншому місці. Схоже, це і був світ того самого Джерела.

Ми опинилися на квітучій галявині. Контраст дуже різав очі. Усе було таке зелене, яскраве. Було чути спів птахів і запах квітів. У повітрі відчувалася енергія. Воно ніби було наелектризоване нею. Але це все здавалося дрібницями на фоні Джерела, яке било перед очима. Нереально прозора вода била з-під землі фонтаном високо в небо. Навколо неї формувалося невелике озеро, крізь яке просвічувало дно з дрібних камінців. Навколо джерела була нереально зелена трава, серед якої були неймовірно яскраві квіти всіх кольорів веселки.