Лінея провела поглядом Теарін, яка радісно бігла до кузні, і, струснувши залишки роси з листя айрайози, повернулася в дім. Навіть не вірилося, що минуло стільки часу, відколи вони покинули Альдаріну. Поклавши на стіл декілька буашів, вона відчула, як спогади знову повертають її в минуле.
Прокинувшись серед ночі, Лінея раптом відчула: сталося щось жахливе. Вона кликала та шукала усюди сестру, але марно — Нельсіди не було вдома. Чаклунка намагалася втамувати тривогу — зрештою, сестра любила чаклувати вночі у лісі, тож, можливо, і зараз вона була саме там. Лінея знала, що Нельсіда не любила, коли заважали. Проте, якщо вона не пересвідчиться, що з нею все гаразд, то не зможе знайти собі місця від хвилювання.
Аби швидше дістатися лісу, чаклунка заплющила очі й розітнула рухом долоні простір. Магія вмить перенесла її туди, де була сестра. Світ Лінеї похитнувся, коли вона побачила бездиханне тіло Нельсіди та новонароджене немовля. Чаклунка відчула, як земля іде з-під ніг. Вона ледь трималася від потрясіння. Гнітюча тиша лісу лише підсилювала її біль: не шелестіло листя навколо, пугач не лякав своїм угуканням, як зазвичай. Навіть маленька крихітка сестри не кричала. Серце Лінеї стиснулося, наче в лещатах. Ледь знайшовши в собі сили опанувати себе, вона зняла з плечей теплу хустку й загорнула в неї дівчинку. Вона мала зберігати холодний розум, бо розуміла — смерть Нельсіди залишила землю магів без її захисту. Тепер усі в Альдаріні були в небезпеці. Враховуючи, що Савазгур Спалахливий тільки й чекав цієї миті, його краадони з’являться на землі магів із хвилини на хвилину. Вона не мала часу на роздуми.
Притискаючи дитину до серця, Лінея створила з ефіру легке покривало, що дбайливо накрило тіло сестри. Потім так само, як і прийшла, вона повернулася з немовлям додому. Магічне закляття чаклунки розбудило сплячих мешканців Альдаріни, сповіщаючи про неминучу загибель, якщо вони не підуть із нею. Але цього було замало. Її магія могла лише на короткий час чинити ворогу опір. Навіть якщо цього разу вона зможе прогнати краадонів, вони повертатимуться знову і знову. Якби ж поруч був Мальдіяр, їхні сили могли б дати відсіч безжальним птахам. Але саме того дня учень батька пішов від них, щоб побачити світ.
Закляття Лінеї діяли, поки мешканці Альдаріни поспіхом покидали свої домівки. Тримаючи в руках лише необхідне, вони сховалися під землею в таємній печері, яку свого часу створив Даролгор для магічних практик. Тепер вона стала їхнім порятунком, бо передчуття не ошукали чаклунку — щойно вхід у печеру зник під замком мороку, на землі магів з’явилися краадони. Лише відлунням долинав до мешканців Альдаріни тріскіт будинків, охоплених полум’ям, але кожен уже розумів: назад вороття не буде. Альдаріна втратила все, що колись мала. Покинувши свою схованку після того, як все стихло, замість пахучих квітів та зелених дерев земля магів зустріла їх сірим попелом та тонкими стовпами диму, що здіймалися вгору. Лінея, як і інші мешканці Альдаріни, мала шукати собі нову домівку.
Після довгих блукань вони з Теарін опинилися в Нельзідері. Народ там був привітний і зайвих питань не ставив — у ці складні часи прибульці з інших земель ставали буденністю. Якщо людина у скруті, нехай живе собі — тут усім місця вистачить.
Їхньою оселею став невеличкий будинок, який під величними стеблами айрайози здавався ще меншим. Хто не знав, міг і не знайти — так надійно ховало його довгасте широке листя цієї рослини. Та й до хутора було недалеко, що теж ставало перевагою: завжди можна було дізнатися про все, що коїться в Нельзідері. З часом їхнє життя увійшло в мирне русло: Теарін безпечно росла серед інших дітей, а Лінея потайки чаклувала.
Минуть роки, і закляття покажуть їй поле, яке магічна пам’ять Альдаріни створила на випаленій землі. Жінка почує шепіт: саме там будуть сховані всі дари. Проте, аби більше не сталося такої біди, отримає їх лише той, хто зможе його перейти. Це стане єдиним, що вона зможе дізнатися, намагаючись розгадати таємницю тієї ночі.
Лінея змахнула спогади — треба жити далі. Зараз вона спече пиріг, а по обіді, як зазвичай, навчатиме Теарін магічної науки.