10,частина,признання,

Даріана,ходила,по кімнаті,сама,не своя, нарешті,вона наважилась, піти до вітальні,до всіх,і розказати,правду.       Вона прийшла,,усі глянули на неї.   Я маю, сказати,вам,щось дуже ,важливе, вислухайте,мене - мовилаДаріана.      Гараз тітко,кажіть-! сказала,Лаура.                                                Двадцятть,років тому,  у мене,було,кохання, і у мене,народився,син, якого,батько,забрав,від мене,назавжди, цей син,це тиАндре я була подарувала, кулон, тобі коли, ти народився, і по ньому, я тебе,знайшла! говорилаДаріана.                        Андре,звернувся, до Даріани,  Чому,ви мене,не шукали?  Значить,ми з Лаурою,не можем ,бути разом, ти зруйнувала,своє ,життя, і  моє,хочеш,зруйнувати-! кричав Андре. Бачити,тебе,не можу-! кричав несамовитим голосом Андре. І вибіг, з вітальні, сів в машину,і поїхав.      Мені,немає,що  додати, мовив,Данієль , Лаура, побігла,з плачем, у свою,кімнату.      Чому ,чому, ти мовчала, подивись,що ти наробила!- кричавДанієль. А виявляється,Даріана,у тебе,є син,і ти ,скривала,стільки,років,?  казалаЛіза.                 Даріана,пішла, у свою,кімнату, і думала,треба чекати, поки усі,заспокояться,і діяти далі.     Черещ ,деякий,ча,вона,поїхала,до Андре,.     Він, відчинив,вини,довго,дивились,одне,на одного,.              Нарешті,Даріана,промовила, тиж розумієш, що мій,батько, коли ти народився,забрав,я усе життя,думала про,тебе! казалаДаріана.                           Гаразд, я  пробачаю,вас,  -- мовив Андре.                 Андре, може,ти переїдеш,жити,до мене, - просила Даріана.     Так ,зроблю,як хочете, прямо,завтра,зберу речі, а де батько,мій,?   запитавАндре.    Незнаю,я досі, незнаю,де він- сумним,голосом,сказалаДаріана.                                       Андре,переїхав,до Даріани ,  Лаура,не була,проти, і за столом,сиділи,усі,Даріана,була,щаслива,нарешті,нарешті,її, син,біля неї