Одного прекрасного, дня Лаура,дочка Данієля. Привела,в дім,усіх своїх,друзів, були і хлопці,і дівчата, відзначати,іменини,Лаури. Вони, сміялись били,об стакани,за здоров'я Лаури,в Даріана,була, у своїй ,кімнаті,почувши ,сміх,і регіт,вирішила,спуститися. Зайшовши у вітальню,вона побачила,п'яну. Лауру,і усіх,її друзів, і серед них вона,побачила, хлопця, чорнявого,він привернув,її увагу. У коли глянула,вона побачила у нього на шиї, той самий кулон,який вона заложила на шию, сину коли той народився. Даріана,заціпеніла серце вискакувало,в грудях. Тим часом,Лаура,питає, тітко Даріано, що сталось?- щось не так. Даріана заледве,промовила , ні ні,все гаразд! ще раз глянувши,на парубка, вона ледве поволокла,ноги. Зайшовши в свою ,бібліотеку, вона присіла на диван, і ще довго дивилась,в одну,точку. Кого, я бачила, ? роздумувала. Даріана. Невже,це він,невже,це мій син? думала Даріана. Вона,дочекалась, коли друзі Лаури,розійшлись. Лаура їшла,в свою ,кімнату ,Даріана,перестрілка. Скажи ,це твої, друзі? Де ти зними,познайомилась? запиталаДаріана. Так, ми навчались,в універі,там познайомилась, - відповіла Лаура. Скажи,а цей хлопець, чорнявий, теж твій друг,? запитала Даріана. Андре,його звуть,,а навіщо ,тітко питаєте? Та це так, тихо відповіла,Даріана. Цілу, ніч Даріана, не закрила очей . Вона шукала,вихід вона, має зним, зустрітись,і поговорити. Зранку, коли,Лаура,пішла,на кухню,вона зайшла в її кімнату,і почала,ритись,у її сумці, знайшла, телефон ,і знайшла, номер,Андре. Тепер,у мене,є контакт,раділа,Даріана.