1 частина,зустрічі,

Власник,фазенди,Фернандо,Торес, прийшов,у свій великий,маєток, з роботи.                                                  Даріано,ти куди,? запитав Фернандо,у своєї дванадцятилітньої,дочки.   Я їду прогулятись,!  мовила Даріана . Даріана,бігла на зустріч, із Дієго, вона любила,його зним,вона була щаслива.                 Привіт,Дієго, з радістю привіталась Даріана.            Привіт, Даріано,  я так радий тебе бачити, відпові,Дієго.    І одного,вечора,Даріана,забула,про все,на світі, вона  була щаслива, з Дієго, тоді вона,прийшла,додому,пізно,вночі.                                     Ти де була? запитав,її батько Фернандо, який чекав,на неї до ночі.  Я гуляла,в саду,! відповілаДаріана.   Вона знала,якби батько довідався,що вона,зустрічається,з Дієго,  він би його,вигнав,із фазенди, вона тримала,це у таємниці.                                                                                  Даріана,ходила на зустрічі, як на свято, Дієго,для неї, був,усім.Від нього,вона отримувала,усе,те щоб почуватись,щасливою.                                                          Одного,ранку,Даріані,стало погано за обіднім,столом,вона втратила,свідомість.   І відкривши,очі вона опинилась, в лікарні.Біля неї ,сидів,лікар .Як ти себе почуваєш,?-запитав лікар.       Насправді. Даріана почувалась,кепсько,і не могла,зрозуміти,чому.  Не дуже,але це пройде- відповілаДаріана.  Не пройде,-  твердо,сказав,лікар . Що? зі здивуванням  відповілаДаріана, зі мною щось не так? допитувалась,Даріана,в лікаря.    Скільки тобі років,?-.  запитав лікар.   Мені дванадцять, скоро тринадцять,-.  відповілаДаріана. Лікар встав, з ліжка,де лежалаДаріана.    Тиж вагітна,ти це розумієш? - запитав,лікар .     Даріана, від такої звістки, була в шоці, серце,закалатало ,в грудях.не могла,і вимовити,слова.                                                        Нарешті,Даріана,зрозуміла ситуацію.  Будь ласка не кажіть,батьку,- почала благати .       Скажеш, сама коли, пройде,час-. відповіла,лікарка.                                                                    Даріана приїхала,з лікарні ,до дому. І пішовши по сходах,у свою кімнату,Даріана,не виходила, цілими годинами роздумувала,як діяти, вона вирішила,піти доДієго,і все розказати,ввечері.              Тут постукавши,тітка Марі, війшовши,в кімнату, запитала,Даріано зтобою,все гаразд, ти з кімнати  не виходиш,я з твоїм ,батьком,хвилюємося,за тебе.      Все гаразд,заспокоїла,Даріана тітку.                  Дочекавши,вечора, Даріана, відправилась до будиночка,де проживав,Дієго,     Зустрівши,Дієго він, запитав .    Даріано,де ти була, стільки,часу я хвилювався,?  сказавДієго.     Даріана зігнувши,голову,ледь промовила, Я маю тобі, щось ,сказати,-. Що сказати? ,-. допитувався,Дієго.        У нас, буде дитина-.   відповіла Даріана.                              Кілька,хвилин,вони мовчали.   Нарешті,Дієго, мовив, тобі тринадцять,а мені,шіснадцять, я хочу бути,стобою назавжди, але твій батько,не дозволить,нам одружитися? Як нам бути- промовляв,Дієго.     Даріана, відповіла, через кілька місяців, скажу я батьку, і він не посміє,заперечити,проти нашого одруження.                 Даріана ІДієго ,вирішили тримати,поки шо в таємниці