4

Сніданок пройшов спокійно, як і наступні два дні, Розі намагалась впоратись зі своїми почуттями, в чому їй допомагала я і як не дивно Деміан, він взагалі намагався весь час бути біля неї.

І ось настав день коли нам усім час було повертатися до академії, у Лірана назбиралось чимало справ, Розі взагалі купу ночей ще просидить за підручниками наздоганяючи навчальну програму, а я… Я ще не знаю що робитиму, Ліран буде зайнятий, читати я все ще вмію, тож мабуть буду просто медитувати і пізнавати себе.

- Розі, я такий радий тебе бачити, нарешті ти повернулась, без тебе тут просто нестерпно, ніякого креативу, о я до речі всі конспекти тобі підготував, завтра передам,- Невіл не припиняв говорити ні на мить, він дійсно скучив за подругою, я так тішусь, що вона там буде не сама.

З посмішкою я провела поглядом цю парочку, а сама вирішила піти на полігон і знайти затишне місце, щоб помедитувати, але стала помічати дещо дивне, на мене всі дивились і перешіптувались, це ще в честь чого? Мені тільки цього бракувало.

- То от за які вміння та навички ректор взяв тебе в особисті учениці.- це була Сабіна, та сама брюнетка яка відмовляла мене чекати Лірана під кабінетом щоб не осоромитись.

- Це ти про що?- я пропустила якісь важливі плітки?

- Я про мітку, вирішила, якщо прописалась в ліжку ректора, то така крута?- вона перегородила мені дорогу.

- Ну загалом так, а що це якимсь чином тебе ображає?- фізично я їй нічого не зроблю в разі бійки, але можу вплинути ментально, тому була спокійною.

- Це будуй повітряних замків, мітка ще нічого не означає , скоро він награється і вишвирне тебе.

- О і звісно настане твоя черга?- це почало мене веселити.

- Смійся поки можеш, дуже скоро ти звідси зникнеш, знайома менталістка бачила видіння.

- Слухай мене уважно Сабіна, передавай своїй знайомій мої вітання, вона дійсно хороший спеціаліст, я дійсно маю зникнути, але чи не думала ти що це заплановано?

- Що? - здається я зламала її шаблони.

- Та нічого такого, передавай привіт кажу.

І з посмішкою оминула її йдучи вже в дуже гарному настрої на місце для медитацій, мені таки вдасться потрапити додому і мабуть досить скоро. А плітки, я в принципі так і думала, не може академія не гомоніти про ректора і його мічену студентку.

Сівши на мʼяку траву в тіні дерев я глибоко вдихнула і зосередилась на собі, я була спокійна та врівноважена. Коли я вже надивилась на власну ауру, навіть мітку побачила та роздивилась з усіх боків вирішила кинути собі виклик і спробувала побачити Розі.

Не знаю скільки часу минуло, але у мене вийшло, я побачила тонесенькі ниточки які йшли з мого серця, їх було багато, але торкнувшись ментально кожної з них я зрозуміла що таким чином повʼязана з дорогими мені істотами, з Ліраном нас зʼєднувала перлинна нитка, вона переливалась і я погладила її відчувши у відповідь теплоту, мабуть Ліран відчув мене, далі я була обережніша, не хочу усіх тербувати,  фіолетова нитка вела до Ділана, червона до Деміана, блідо-рожева повʼязувала мене з Невілом, біла зʼєднувалась з Россом, а ниточка кольору фуксії вела до Розі, були ще декілька блакитних відтінків, вони повʼязували мене з сімʼєю, але їхні кінці зникали в димці, можливо колись я буду достатньо сильна аби налагодити зв’язок з рідними, але зараз не про це, зосереджусь на Розі, я не торкаючись нитки прослідкувала куди вона тягнеться, і побачила яскравий силует подруги, вона була в аудиторії, було ще багато блідих силуетів різних істот, там був і Невіл. Це було неймовірно, але я постаралась переключити свій зір так, аби бачити реальну картинку, а не силуетні форми, і о диво мені вдалося, спочатку все було дуже розмите, але згодом все що я бачила ставало чіткішим, лише звуку не було, і це проблема, як би я не намагалась, але дивилась німе кіно, а що як я спробую чути вухами Розі, ми ж повʼязані, через якийсь час, ниточка яка зʼєднує мене з подругою помітно потовщала і я почула!

Щоправда разом з цим я відчула таку слабкість, треба повертатись до реальності поки не пізно. Сили поткилдали мене так стрімко, що я почала панікувати, а на додачу відчула чиє б ментальне втручання, хотіла вишвирнути того хто вліз мені в голову але не вистачило сил, тепер я бачу, що невідомий вже давно підʼєднався до мене, просто дуже вдало маскувався,  і коли я вже готова була чекати найгіршого я відчула як мене наповнює силою, зовсім трішки, але цього було достатньо аби я оговталась і нарешті відкрила очі.