44

*ЛІРАААААН*
*Що сталося? Ти в порядку?*
*Так, все чудово*
*У драконів міцні серця Мілана, але якщо ти щоразу будеш так мене лякати то якогось разу моє серце не витримає, я вже приїхав по тебе*

Я вирішила почекати дракона в коридорі і поки не йти до Розі, цими новинами я мушу поділитися негайно. Він не змусив мене довго чекати, вже за кілька хвилин я ніжилась в обіймах свого чоловіка.

- У мене новина.

- Розкажи ментально.

- Немає потреби, Матільда і...

- Мілана!

- Та важко мені, тільки на сильних емоціях виходить.

- То ти через це влаштовуєш мені ментальні атаки?- засміявся Ліран- Зосередься, зазвичай на короткі відстані зв'язуватись легше, звісно ти виняток з правил, але спробуй, роби так само, якщо емоції тобі допомагають, то згадай щось, що допоможе.

Легко сказати, хух, що б таке згадати, як не дивно перед очима почали спливати картинки з мого життя в рідному світі, мої батьки, бабуся, це допомогло, я змогла вловити відголосок емоцій дракона і не втрачаючи часу почала розказувати що збиралась.

*Все сталось як ми й думали, Мадільда розговорилась, Отто почув, з більш менш хороших новин це те що дію зілля можна відкликати, як сказала Матільда, то тільки смерть може розлучити їх, по іншому ніяк*

- У мене вийшло Ліран!

- Знаю кохана, ти молодець.

- Агов, це у мене сьогодні весілля, а ви милуєтесь так ніби і самі вирішили приєднатись до церемонії,- і як ми не помітили, що Розі разом з покоївками вже підійшли.

*Я помітив, та ти була така зосереджена, вирішив не переривати тебе*

- Вітаю Розі, ти виглядаєш прекрасно, тобі щастя до лиця, зовсім скоро ти станеш дружиною закоханого в тебе де.. кхх- я аж ліктем штурхнула дракона, це що він там вирішив сказати, не про демона часом - нареченого і ми надзвичасно раді що зможемо бути присутні на цьому святі.

- Дякую місф іст Терн, я вся аж тремчу, так не терпиться, ходімо швидше.

А далі по сценарію у нас Росс, о а от і він, цікаво, вони що репетирували?

- Місфа Розалія, я мушу з вами поговорити, приватно.

- Вітаю місф Росс, а це не може почекати, я поспішаю на власне весілля.- щасливо щебетала Розі.

- Це щодо вашого весілля місфа.

- Оу, ну якщо щодо весілля, то хай і Мілана з місфом іст Терном доєднаюся, негоже нам говорити наодинці.

- Звісно, як забажаєте місфо.

Дивно що подруга запросила і нас, але так навіть краще. Ми зайшли до найближчої кімнати і почалась розмова, тепер нам з Ліраном треба було вмикати свою акторську майстерність на максимум, адже за легендою ми ні про що не знаємо.

- Мені не хотілося б приносити вам таку сумну звістку, але...вашого нареченого щойно затримали.

- ЩО?- вигукнули ми втрьох одночасно, я найголосніше, Ліран навіть легенько штурхнув мене ліктем, щоб не перегравала.

- Але як так? За що?-спитала я поки Розі перебувала в стані шоку.

- Його звинувачують у гвалтуванні місфо, мені дуже шкода.- з вдаваною прикрістю сказав Росс.

- Це наклеп! Я не подавала ніяких заяв!- подруга що зараз вирішила що це про неї? Невже пам'ять прокидається?

- Ви місфо? Я мав на увазі не вас, десятки дівчат поскаржились.

- Це обман, він кохає лише мене! Я вимагаю негайної зустрічі!

- Звісно місфо.

-Розалія, дозволь нам піти з тобою, може я зможу чимось зарадити, ми останнім часом стали друзями з Роландом.

-Дякую друзі, від вашої допомоги я не відмовлюсь. 

Розі була розбита, мені було її так шкода, хай її захоханість не справжня, але її біль та розпач щирі, моя дівчинка страждає, але нічого, скоро все закінчиться, ти будеш щаслива моя люба, я про це подбаю.