43

Мілана

Коли я ще підходила до будинку одразу зрозуміла що робота кипить, всі бігали, хто з їжею, хто з вбраннями, хто з напоями.

- Місфа Мілана, господиня чекає вас в своїх кімнатах.

А то я не знаю, звісно вголос не сказала, але мій скепсис було помітно і не вербально.

Я зайшла ніби у вулик, тривали приготування до найвідповідальнішої та найщасливішої події для кожної дівчини, єдине що вибивалось з загальної картинки, це спокійна та щаслива Розалія, якби я не знала ще це дія зілля, то пораділа б за подругу, але зараз нервувала разом з усіма, звісно з іншої причини, але…

- Нарешті ти прийшла, я так рада тебе бачити,- Розі сиділа в білому атласному халаті, їй розчісували ще вологе волосся, яка ж вона все таки ніжна та гарна.

- Виглядаєш приголомшливо, тобі до лиця закоханість.

- Ох Мілано, це кохання, я така щаслива, аж не віриться що через лічені години стану дружиною.

Далі ми не могли говорити, подругу повели до купальні, цікаво навіщо, волосся ще вологе, отже водяні процедури вже відбулися, але коли я почула перший крик і вмовляння майстрині потерпіти бо чоловіки цінують в жінках гладеньку шкіру, зрозуміла що і в цьому світі є шугарінг. 
Поки Розі зайнята я вирішила піти на зустріч з тією яку і бачити не хотіла. Поки йшла вловила ментальний гнів мого дракона, що його так розлютило? Як добре що ми можемо спілкуватись навіть на відстані, та коли дізналася причину таких настроїв все зрозуміла, це ж треба було заявити Лірану що цей самогубець  в мене хоче в свій список отруєних перемог. Але це цому так не минеться я точно знаю, а зараз треба сконцентруватис, Матільда, я знайшла її кімнати досить швидко, навіть виховано постукала і почекала запрошення зайти.

- Вітаю Мілана, ти шукаєш Розі?- ніби не знає зміюка що я вже була в неї.

- Ні, я шукала саме вас, хотіла спитати як ваше здоров’я.

Мені все таки вдалося здивувати цю жінку.

- Все чудово, такі радісні події як весілля зцілюють усі хвороби.

- Це правда, шлюб двох закоханих сердець творять дива,- мій сарказм лився повноводною рікою,- я маю ще одне питання, тоді коли Розалія обирала сукню ви дещо мені сказали.

- Ти про що?- а акторка з неї ще гірша ніж я думала, хоча вона могла б і спеціально так зреагувати.

- Ви сказали що любите Розі, я навіть вірю у щирість ваших слів, але є нюанс…

- Якщо хочеш щось сказати то кажи, у мене немає часу на загадки.- весь хороший настій у неї вмить закінчився.

- Розі вам як дочка…

- Вона і є моя дочка, після смерті моєї дорогої подруги я піклувалась і виховувала її.

- Але місфа Отто ви любите дужче, скажіть невже ви зможете спати спокійно після того що зробили?

- А що я зробила?- зле засміялась гадина,- Я видаю закохану донечку заміж за коханого чоловіка.

- Закоханість буває різною, інколи це навіть можна навіяти зіллям.

- Що ти таке кажеш, геть здуріла?- невже її маска дала тріщину?

- Я кажу те що знаю, заради того аби втримати чоловіка ви готові навіть отруїти дитину яку вважаєте своєю.

- Ти нічого не знаєш! Отто кохає мене, мені не потрібно…- не можу більше слухати ці брехні.

- Хахаха, звісно кохає, ви ж йому в цьому допомагаєте вже стільки років. Але це мене не обходить, ваші стосунки мене мало цікавлять, але як ви могли видати Розі за цього виродка, ви ж чудово знаєте що він ледь не зґвалтував її, до того ж вона йому навіть не подобається, хай ви вже хотіли її випхати з дому, але хіба важко було знайти когось достойного, хто хоча б поважатиме її?

- А ти думаєш це так легко? Я і його ледь вмовила, усі гідні чоловіки бачили в ній лише пустоголову дівку, а з Роланда  я взяла клятву що він ніколи її не скривдить,- ооооо, нарешті почалась розмова.

- Не скривдить, та він обпоює дівчат і щоночі розважається з бідолашними, про це ви не могли не знати!

- Він поклявся що не зашкодить, а  те що він міняє дівок це тимчасово, він закохається в Розі і в них буде щаслива сім’я!

- Чудово, ви і його обпоїти вирішили своїми зіллями, цікаво чому ж ще досі цього не зробили?

- Хитрий лис ніколи нічого не пʼє в моїй компанії! Чекай, але це можеш зробити ти!

А ось тут я впала в ступор, це вона мені зараз пропонує грати в її команді?

- Ну сама подумай, вона вже віддала йому свою першу ніч.

- І знов таки не без вашої участі.

- Не перебивай, ти ж бажаєш їй щастя, чим скоріше він закохається тим краще для Розалії.

- Ви взагалі розум втратили? ЦЕ НЕ КОХАННЯ! Це обман!

- Шляху назад немає, ми можемо діяти разом і зробити з негідника примірного сімʼянина вже сьогодні!

- Як немає, можемо дати їй протиотруту  чи як це правильно називається?

- Це виключено, слабкі настоянки її не брали, покійна подруга поставила надто сильний захист, я не мала вибору і зробила настоянку яку неможливо… вона замовкла, її обличчя виражало жах, а погляд був спрямований кудись мені за спину, мені не потрібно було обертатись аби знати що саме її так налякало, за моєю спиною стояв її чоловік. Він все чув…

- Як ти могла Матільдо? Навіщо? У тебе було все, моє кохання, достаток, чому ти так вчинила?

- Коханий я… я не мала вибору, ти віддалявся від мене, Розалія постійно нагадувала тобі її, а я не можу без тебе, якщо ти покинеш мене я помру.

- Що за нісенітниця? У мене останнім часом і дійсно було багато роботи, я не приділяв тобі достатньо часу, але навіщо ти так з нашою донькою? Так вона схожа на матір, але мертвих вже не повернути, я б нізащо тебе не покинув, я кохаю тебе. 
- Розберетесь з цим потім, зараз треба привести Розі до тями, ми втрачаємо час, церемонія вже за три години.- хай вже готує свої трави зміюка.

- Я… що ж я накоїла….- Матільда взялась за голову в повалилась на підлогу, вона плакала, а я вперше відчула її біль, біль закоханої жінки яка наробила так багато помилок.

- Люба, будь ласка, треба діяти негайно!- місф Отто кинувся до неї і обійняв.

- Я не зможу, дію цих трав неможливо відмінити, тільки смерть їх зможе їх розлучити.