40

Весілля вже завтра, а все що ми могли придумати до цього часу не нагадувало вдалий план, сьогодні ми будемо говорити про те що робитимемо на самій церемонії, звісно ми не могли допустити одруження Розі, але як саме це зробити?

- Може все таки вбʼємо його?- вкотре запропонував Деміан натякаючи на горе нареченого.

- Залишимо це на крайній випадок, ми ж уже говорили про це,- заперечив Ділан.

- Я маю зустрітись з Розі вже завтра зранку, але є ще дещо….- і як їм про це сказати,- я хочу поговорити з Отто.

- Ти збожеволіла?- здивувався Росс.

- Ну чого одразу збожеволіла я ж піду до нього з вісткою що його дочка під кайфом приймає одне з найголовніших рішень в своєму житті, я обережно…

- Якщо він буде проти, то нас навіть не пустять на церемонію ти це розумієш?- почав нервувати Деміан.

- Але Мілана права і якщо у нас буде підтримка її батька, то матимемо ще одного союзника. Слухайте, я знаю, що Мілана інколи досить імпульсивна, але це спрацьовує.- підтримав мене Ліран.

- Поки що,- відсахнувся Деміан.

- Під мою відповідальність, якщо бачитимемо що розмова не клеїться, то спишем все на переживання за подругу перед церемонією. Отто позитивно налаштований щодо Мілани, це може спрацювати.- продовжив Ліран.

- Добре, під твою відповідальність- Деміан погодився з Ліраном.

- А під мою відповідальність? На мене що не можна розраховувати?

- Мілана!,- рикнув Деміан, за що отримав не менш загрозливий погляд обох драконів.

- Вибач, я не хотіла тебе злити, ми обов’язково їй допоможемо, просто я хочу що ти знав, що для мене це не менш важливо, я теж люблю її,- я сказала «теж»? Сподіваюсь це не розізлить демона ще більше, він же нічого такого не говорив.

- Дякую Мілана і вибач що я надто збуджений, але даю слово що триматиму себе в руках, вам мене точно боятись не варто.

- Хмм, - всі чоловіки дружно хмикнули, а Росс навіть потер свої багатостраждальні ребра, але цю частину ми вже не обговорювали.

Далі було важче, ми обговорювали і постійно змінювали план, навіть інколи гиркали один на одного, але все ж нам вдалося побудувати план дій, хлопці лишились обговорювати деталі, які нам потім коротко пояснять, а ми з Ліраном вирушили на зустріч з місфом Отто.

- Переживаєш?- спитав дракон поки ми їхали на роботу до тата Розі.

- Навіть не знаю, з одного боку я знаю що хай там що, але я до дозволю Розі бути слухняною лялькою, тільки не знаю чи зможемо ми бути друзями після цього.

- Головне щоб вона була щаслива, а це ми їй забезпечимо, до того ж коли ми знайде о як нейтралізувати дію зілля вона повернеться до тебе і зрозуміє.

- Це якщо зілля не підправило їй памʼять, ти ж розказував що деякі зілля таке можуть, змушують забути все.

- Якщо так, то ви познайомитесь знову і вона полюбить тебе ще раз.

- Ти правда так думаєш?

- Ну звісно, тебе не можна не любити, я вже навіть знищив декілька любовних листів що тобі відправили.

- Ти про що?

-  Та це я так, не звертай уваги.

- Мені писали любовні листи? Хто?

- А яка різниця?

- Не знаю, просто це приємно, хіба ні?

- Приїдемо додому і я напишу тобі декілька листів, можливо навіть деякі з них доведеться ще й продемонструвати ,- хтиво всміхнувся дракон.

А я розсміялась, мені дійсно ніхто більше не потрібен коли поряд такий чоловік, цю думку я навіть дозволила собі передати ментально своєму дракону, за що мене нагородили солодким поцілунком.

Не знаю як так стається, але ми знову зустріли місфа Отто біля дверей і навіть не довелось заходити в управління і просити зустрічі.

- Вітаю місф і майбутня місфа ол Терн, ви у справах?

- Добрий день місф де Лей.

- Вітаю друже, ми б хотіли з тобою поговорити, знайдеться кілька хвилин?

- Звісно, але я теж хотів би дещо обговорити з тобою Мілано, Ліран, ти дозволиш?

Як же мене бісить що питають не в мене, я що якась річ за яку має відповідати чоловік? Гррррр…

Мабуть моя міміка була доволі жвавою, бо Ліран лише поглянув на мене і відповів.

- Це питання не до мене, Мілана сама може приймати рішення,- з посмішкою відповів дракон, але я вловила ментальний сигнал направлений до Отто «Надалі краще так не робити, бо моя вкрай самостійна наречена засмучується через загальноприйняті норми спілкування, любить сама приймати рішення, до того ж я не проти»

«а якщо будеш проти?»- здається я зараз влізла в ментальний діалог, бо місф Отто дуже здивувався моєму голову в своїй голові і це було дуже помітно по його обличч.

- А ще вона вкрай талановита менталістка і провидиця як ви вже встигли помітити, якщо ніхто не заперечує, можете зайти до кавʼярні, а я поки відійду у справах.

І мене поцілували прямо посеред вулиці, кричуща непристойність, але мене це мало хвилює, це ж так приємно.

- Я хочу поговорити з тобою щодо… твоєї поради. Але я маю бути впевнений, що ти нікому не розкажеш те що я тобі повідомлю, я наполягаю на стандартній клятві про нерозголошення «іріндо».

А от до такого мене життя не готувало, ніякі не знайомі клятви я давати не хочу, спробую «докричатись» до Лірана, я звісно ще не практикувала це на відстані, але можна спробувати.

«Ліраааааааан!»

«Що сталося? У тебе все добре?»- здається я його трохи налякала, ти ба який полохливий, чи то я дійсно надто голосно крикнула.

« А можна мені давати клятву «іріндо»?»

«Так, це просто не дозволить тобі розголошувати таємниці, спочатку скажеш «іріндо капс» а в кінці розмови «іріндо таб» , а потім розкажеш мені як ти докричалась до мене, кохаю тебе мила, але зараз я дещо зайнятий, прийду хвилин за двадцять»

- Добре, але я попрошу вас теж промовити клятву, це було б чесно.

- Звісно, іріндо капс.- і нічого, ні тобі спалаху, ні димку, ні іскор, я сподівалась бодай на якісь спец ефекти.

- Іріндо капс,- а ось і спец ефекти, по всьому моєму тілу пройшла вібрація, я аж плечима струсила.

- Почнімо з того що….