34

На жаль Ліран не піддався на мою провокацію і досить скоро ми пішли як він і обіцяв на полігон, сьогодні мене чекала легка пробіжка, ЦІЛИХ СІМ ДОВБАНИХ КІЛ! Потім невеличкий спаринг, на якому мене вже менше валяли по землі і більше показували рухи, я навчилась майже правильно стояти в бойовій стійці і пару трійку прийомів для захисту ( які мені мало допомагали проти цього неймовірного дракона).

- То що скажеш?- після тренування я дуже хотіла почути похвалу.

- Скажу що тобі не варто далеко від мене відходити і у випадку нападу ти лишишся цілою.

Я зовсім не цього очікувала, звісно я розумію що мої навички фітнес тренера не рівноцінні знанням бойових мистецтв паралельного світу, але я дійсно сподівалась що можу хоча б щось.

- Ну чого ти?  Мілано, ти людина, ти фізично слабкіша за інші раси, у тебе погано розвинуті органи чуттів, твої кістки більш крихкі…

- Досить, я вже зрозуміла що ніколи не буду на рівні з місцевими жителями.- я розуміла що він каже правду, але від цього було не легше, я вирішила закінчити тренування і просто пішла не озираючись.

Ну і звісно ж я не могла пропустити ще одну ганебну історію про себе.

- Агов бродяжко, хто тебе сюди пустив? Ти знаєш що це поверх для викладачів та працівників?- з-за рогу визирнула  Саманта, цього мені тільки бракувало.

- Вітаю шановна, так я знаю.- ця невгамовна переступила мені дорогу.- пропустіть мене в мою кімнату будь ласка, мені треба готуватись до занять,- треба памʼятати, якщо я хочу харчуватися тут без отруєння то не треба злити офіціантку.

- Не бреши, місце такій як ти на смітнику!- оце агресія, вона штовхнула мене! Це вже занадто для одного ранку, я так розізлилась, що відчула як моя сила рве її ментальні блоки як папір, Саманта почала кричати і кинулась на мене. Я вже була готова вступити в завчасно програшний бій, бо судячи з довжини її кігтів серйозні ураження були мені гарантовані.

- Припиніть негайно!- Ліран зʼявився як грім серед ясного неба і все припинилось.- Мілана, швидко в свою кімнату, а ти Саманта, я від тебе цього не чекав.

- Вона напала на мене!

- Не варто, з нею я поговорю окремо, але ти маєш знати Саманта, я спостерігав за вами, Мілана я все ще чекаю доки ти виконаєш наказ!

- Не треба на мене кричати місф ол Терн, я не собачка що виконує накази!

І що ви думаєте він зробив? Правильно! Він просто захопив контроль над моїм тілом і змусив замовкнути та йти в кімнату, останнє що я помітила, переможну посмішку офіціантки, гггррррр, я зараз така зла що аби моя воля почала б кидатись речами, але ні, я просто стояла мов істукан доки він шушукався з тією сссс… Самантою.

- Мілано, ти взагалі розумієш що могла накоїти?- Ліран був злий, на мене! Та якого біса? Шкода що я не можу говорити, тому просто намагалась продірявити його поглядом,- ти її ледь не вбила! 
- Що? Я цього не хотіла!- керування тілом повернулось до мене.

- Ти маєш стримувати себе, так я казав що ти значно слабша фізично, але твій дар не йде в порівняння ні з чим! Ти легко можеш розплавити мізки будь кому! Цю дурну дівку врятувало тільки те що я особисто поставив на неї ті блоки!

А що ще ти особисто з нею робив?

- Припини! - Ліран постарався опанувати себе,- Міла, я просто кажу що тобі треба краще себе контролювати, а в ідеалі взагалі уникати тих хто тебе аж так сильно дратує.

- Вона штовхнула мене!

- А ти натомість її ледь не вбила, тому думаю ви квити!

Ліран обійняв мене, і хоч я вʼяло намагалась вирватись, притиснув мене до себе і заспокійливо гладив по спині.

- Ти важлива для мене, - прошепотів дракон,- тому я і зреагував дещо…

- По-свинські?

- Не знаю що це означає, але погоджуюсь,- він заглянув мені в очі, - мені важко піклуватись про тебе, бо не знаю в який момент мені йти тобі на допомогу, а коли рятувати від тебе ж твоїх кривдників.

Я пирхнула але злість мене відпустила.

- А тепер якщо ти заспокоїлась я відведу тебе в душ, а потім почнемо працювати з твоїми видіннями, домовились?

- Так, тільки одне питання….- ти ж з нею…?

- Так, я з нею спав, це було один раз і це абсолютно нічого для мене не значило, а тепер біжи в душ, у нас ще купа справ.

Зі змішаними почуттями я привела себе до ладу, емоції здебільшого вляглись і я була готова до медитацій.

- Нічого не виходить!- я вже більше години намагаюся вичавити з себе хоча б щось, але все марно, все не виходить з голови як Ліран і та подавальщиця…

Очі застелило серпанком, я бачила Лірана, він йшов до своєї кімнати, на зустріч йому вийшла Саманта, В ПЛАЩІ НА ГОЛЕ ТІЛО! Це що за порно видіння? Вона фліртує з ним, бере за руку, вони разом йдуть до її апартаментів, дракон виглядає задоволеним, от луската морда, вони цілуються, зривають один з одного одяг, пестить її тіло, НІ! Я більше не можу! Ні! Не хочу це бачити! СТОП!

Я відкрила очі, по щокам бігли сльози.

- Міла, що ти бачила? 
- Я не хочу з тобою про це говорити! На цьому все, на сьогодні уроків було надто багато.

- Не поводься як дитина, я хочу допомогти.

В цю мить я на стільки сильно хотіла щоб він відчув все те що відчуваю я, не знаю як це зробила, але я ніби  поділилась з ним  своїми емоціями за останні тижні і не забула про видіння, його я теж протранслювала дракону. Він відчув мої емоції та переживання ніби власні.

Я зупинилась лише тоді коли він осів на коліна, я так злякалась, невже я могла завдати йому шкоди?

Я подалась до нього і заглянула в очі, там виступили сльози, він їх одразу стер, але я встигла побачити.

- Моя дівчинка, я і подумати не міг як тобі важко, - він обійняв мене, але плакати більше не хотілось, я нарешті вивільнила всю біль що ховалась в мені.- тепер я розумію.

Можливо мить була не найкраща, але я не змогла заборонити собі його поцілувати, мені так цього хотілось. Я хочу аби аби цей чоловік був тільки мій, і хай не назавжди , але хоча б допоки я буду тут.

Наші поцілунки говорили не лише про бажання заволодіти один одним, це було дещо більше, я навіть не зрозуміла в який момент лишилась одягу, тепер я могла відчути його тепло його тіла, я хотіла цілувати його всюди, показати що він для мене значить, і він розумів мене без слів.