32

- Ти запізнилась!- Ліран вже чекав мене на тренувальному майданчику.

- Так, пробач, я….- але я не встигла нічого пояснити як Ліран підійшов до мене і підніс долоню до щоки що горіла болем.

- Що сталось? Невже це Ділан?- я побачила що конкретний дракон зараз понабудовує собі хибних теорій і поспішила прояснити ситуацію.

- А що він може? Тобто ні! Це я сьогодні бачилась з батьком Розі,- бачу вираз сказу не зійшов з його обличча і я поспішила продовжити,- це побачила Розі і подумала що я хочу завести роман з її батьком і ось трошки не втримала емоцій.

Бачу дракон трішки заспокоївся.

- Пішли спочатку в цілительське крило, у них зараз як раз практика.

- Це жарт Ліран? Ти ж не віддаси мене практикантам правда? Ліран не мовчи бо я зараз тобі ментальну атаку забабахаю.

- А ти думала як ми караємо за запізнення, або до практикантів, або ще варіант поселити тебе на території академії. - засміявся дракон.

- Чекай!- я аж за рукав його схопила,- я можу жити в академії? А чому ти раніше не сказав?

- Бо зазвичай ті учні яких обирає собі викладач проживають з ним на одній території, в суміжних кімнатах. І зазвичай стать студента співпадає зі статтю викладача, а пропонувати тобі остаточно псувати свою репутацію здалось мені не доцільним.

- Це ти дарма, тільки уяви скільки буде часу для практики, а ще я зможу довше спати.

- От з цим я б посперечався, невже ти думаєш що коли ми житимемо разом у тебе буде багато часу для сну?

опа, знову флірт, я таке зазвичай люблю, але зараз здається він серйозно.

- Я буду будити тебе вдосвіта, спочатку поганяю по полігону, а потім після сніданку будемо займатись твоїми видіннями.

- Ну взагалі-то мене це більш ніж влаштовує.

шкода що ми так швидко прийшли до цілителів і розмову довелось відкласти.

- Вітаю, що у вас тратилось?

- Та ось студентка запізнилась, і тепер треба дещо підлікувати. - що? Це він зараз натякає що це він дав мені ляпаса? 
- Звісно місф ол Терт, це не займе багато часу.

- Сподіваюсь, ми і так не встигаємо зробити весь обсяг навчання, доведеться лишатись адептці після занять!

ну що можу сказати, ситуація дивна, зі сторони здається що у мене куратор тиран, а особисто мені здалось що мене після навчання чекає дещо особливе, не знаю, або побачення або десять штрафних кіл по полігону, там видно буде.

До речі болісні відчуття зникли досить швидко. Цілитель просто торкнувся моєї щоки, я відчула тепло і вуаля, міні бійки з Розі як не було.

Досить швидко ми прийшли на тренування, але перед початком я мусила дещо спитати.

• - Ліран, а що це було? 
• - Ти про що?- він навіть зробив вигляд ніби здивувався.
• - Там у цілителя, навіщо ти натякнув йому ніби це ти мене вдарив?
• - Ніхто так швидко не розносить чутки як академічний цілитель, і досить скоро, я сподіваюсь, під моїм кабінетом вже не буде черги з студенток які мріють потрапити до мене на навчання. А зараз якщо ти не проти почнемо заняття, ми і так вже витратили багато часу.

Сьогодні справи йшли швидше, як не дивно, але у мене навіть вийшло викликати видіння, щоправда я бачила наше з Розі минуле і ніякої нової інформації ми не отримали, але це вже щось. Після цього Ліран таки поганяв мене по полігону і коли я вже готова була молити про помилування, він повідомив що тренування закінчилось.

- Не погано Мілана, звісно тобі ще далеко до тренованих студентів, але ти не безнадійна.

- Дякую, а ти вмієш зробити дівчині комплімент.- звісно я іронізувала, але я раділа тому що не осоромилась на очах цього конкретного дракона і ще декількох десятків студентів які тренувалися біля нас.

- То як щодо того щоб заселити мене в академію?

- Ти серйозно?

- А чому ні? Це ж значно зручніше, аніж їхати в академію щоранку.

- Добре, я підготую деякі документи і завтра чекатиму тебе з речами, але Мілана… як щодо Ділана?

- А що з ним?

- Не прикидуйся дурепою, тобі не личить, я був би радий проводити з тобою більше часу, але доля Ділана це буде ударом.

- Думаю ти перебільшуєш.

- Ти знаєш що ні.

- Якщо бути відвертою, я вважаю що ви зацікавлені мною через ваші якісь давні суперечки, це не серйозно, я не та жінка яка вам потрібна, а легкий роман, від якого б я не відмовилась за інших обставин, зараз мені не підходить, тому давайте просто лишимо все як є, ми допомагаємо Розі, а потім я відправляюсь додому.

- Міла, Ділан не сказав…

- Він говорив що не впевнений що зможе повернути мене.

- Міла, він не просто не впевнений, я можу дати гарантію, що ні в нього, ні в мене не вистачить на це здібностей.

- У мене було видіння Ліран, я бачила себе у майбутньому, я була вдома.

- Ти бачила видіння про себе?,- здається мені вдалось шокувати свого куратора.

- Так, а що?

- Ще жоден менталіст не бачив майбутнього про себе, це вважається не можливим.

- Але я бачила.

- Я вірю тобі, пропоную новий план, ми їдемо до Ділана, ти збираєш речі, а я поки з ним поговорю, і ввечері ти переїзджаєш до ме… в академію.

Ми їхсти у мовчанні, не знаю про що думав Ліран, але я, я думала про себе і своє місце у цьому світі, не бачу причин брехати собі, як тільки я зустрілась з Ліраном, він викликав в мені багато емоцій, він подобається мені, після цієї зустрічі я вже не могла думати ні про Росса, ні про Ділана, поряд з Ліраном вони вже не здавались мені такими…. цікавими? Харизматичними? Як би не було, Ліран приваблює мене, з ним мені добре, можливо я навіть…

- Приїхали, ти виходиш?

- Що? А, так, пробач задумалась.