29

- Під мою відповідальність.- сказавши останнє слово куратор розвернувся і потягнув мене за руку на вихід, я знов ледь встигала за ним, добре хоча б коридори були порожні.

- Може поясниш звідки така реакція?- мені дійсно було цікаво, чому раптом така різка зміна поведінки?

- Ти саме на це хочеш витрачати час чи може почнемо тренування?- Ліран був зосередженим і я вирішила що для мене головне результат, а мотиви дракона цілком можуть відійти на другий план.

- З чого почнемо? Знову захист?

- Так тільки цього разу ти мусиш бути більш зосередженою, якщо встигнемо то сьогодні ж почнемо працювати над твоїми ведіннями.

Це мене надихнуло, я хотіла чим швидше перейти до справи.

Як я не старалась, але нічого не виходило, і я вирішила розслабитись і діяти інтуітивно, я уявила навколо себе шумоізоляцію, як на студіях звукозапису, помістила себе в таку собі коробочку чоррого кольору.

- Як ти це зробила? Тебе ніби і немає тут на ментальному рівні. Я бачив таке, але твій рівень знань і вмінь теоретично не дозволив би тобі провести настільки складні маніпуляції. - у мене вийшло шокувати цього дракона і я б тішилась ще більше якби нас не підганяв час, тепер потрібно починати роботу з видіннями.

-  На сьогодні досить, ти сильно виснажилась, не хочу щоб ти знову звалилась без сил, на одних настоянках ти так довго не протягнеш і їдь відпочивати.

Я дійсно почувалась ослабленою, я ще жодного разу в цьому світі не тренувалась, моє тіло почало слабшати і з цим потрібно було щось робити, бо якщо буде потреба відбиватись чи тікати я буду для команди слабкою ланкою.

- Ліран, а можна мені позайматись на полігоні? Раніше я регулярно тренувалась, а зараз почуваюсь кошеням.

- Ех кошеня, - Ліран замислився чи то над бажанням тренуватись чи то над тим чи варто звертати увагу на те що я його назвала по імені,- добре, легеньке тренування зробити можна, але спочатку треба поїсти, пішли.

І ми пішли в їдальню, це була велика зала з довгими столами як у Хогвардсі і декількома відокремленими столиками, мабуть для викладачів за який ми і сіли.

- Вітаю місф ол Терн!- дракону принесла велику тацю з різними яствами симпатична молода брюнетка, вона мило посміхнулась  Лірану і кинула на мене непривітний погляд, хоча я більше ніж впевнена що це помітила лише я.

- Дякую Саманта, принесіть ще порцію для моєї студентки.

Мене ще раз оглянули наче букашку і виляючи стегнами пішла по мою їжу, сподіваюсь вона туди не плюне.

- Їй треба на спині носити табличку «занос 2 метри».

- Тобі ніхто не казав що ображати тих хто подає тобі їжу може бути шкідливим для здоров‘я?

- Думаєш вона почула?

- А ти думаєш вона глуха?- з посмішкою промовив дракон, постійно забуваю що тут не люди живуть і у них значно більше розвинуті органи чуттів, тепер я була впевнена що мені плюнуть в тарілку.

- Не переживай, Саманта досить впевнена в собі, аби так мілко шкодити,- і він їй підморгнув, брюнетка відповіла посмішкою і я трішки заспокоїлась.

Мені дійсно принесли нормальну на вигляд їжу, щоправда трішки недбало поставили тацю і з повним занепокоєнням і співчуттям звісно ж не навмисне вилили на мене склянку темно-бузкового напою.

- Ой, мені так шкода,- Саманта була геніальною актрисою навіть я майже повірила у таку випадковість.

- Нічого, я як раз хотіла купити новий одяг, не варто перейматись.- ні дорогенька, я не влаштовуватиму сцен, я ж знаю що біситиму тебе значно більше якщо цілком спокійно, навіть з посмішкою відреагую на твою шкоду.

Дракон з цікавістю споглядав цю акторську гру і насолоджувався їжею.

Полігон, я собі його трішки інакше уявляла, тут був стадіон для бігу з полосами перешкод, а в центрі нього були тренажери, деякі з них були мені знайомі.

Мені на щастя видали спортивну форму, і я не мусила тренуватись в брудному одязі.

- Почнемо з розминки.- власно промовив дракон.

- Чекай, ти тренуватимеш мене?

- Маєш щось проти?

- Та ні, просто…- просто це я зазвичай треную,- думала у тебе інші плани.

- Тобі тут поки думати не треба, просто виконуй команди.

І тут почалось, я і бігала і стрибала і лазила, потім мене чекав бій, бій з драконом.

- Нападай!

- Ти серйозно, як мені на тебе нападати, ти ж… ти… - ти блін величний тренований дракон!

- Менше слів, я маю розуміти твій потенціал.

Ну я і кинулась на нього, спробувала задіяти все що мене вчили на курсах самозахисту, і не знаю може це випадковість, але навіть змогла подряпати його за щоку, звісно секунд за п‘ять мене скрутили і повалили на підлогу.

- Молодець розізлити противника ти змогла, що робитимеш в цій ситуації?

А що я бляха маю робити? Мене притиснули обличчам до землі, заламали руки за спину і сіли зверху.

- Ну ти поки полежи подумай.

І тут цей… дракон одним словом вільною рукою почав задирати мені кофтинку і гладити по спині. Це ще що за кіно?

У стресовій ситуації я думаю краще, тому нічого кращого не придумала і почала усім своїм виглядом показувати що такий стан речей мене аж ніяк зовсім не пригнічує, я прогнулась в спині піднявши сідниці догори мов березнева кішка. Драком лише хмикнув але хватку не послабив, більш того, його рука почала спускатись нижче спини, і як мені його відлякати? Може пукнути? Ну це вже лишу на потім, а поки треба знадати що я менталістка, глибоко дихаючи я знов прогрула спину, навіть трішки застогнала коли така вправна рука пестила мої сіднички, а потім яяяяк зарядила ментальний удар. Ліран скрикнув і впав на спину.

- Йой мамцю, ти як? - я підбігла до контуженого.

- Мілана, ти так ніколи заміж не вийдеш,- дракон відверто кепкував, а потім різко зхопив, і знов повалив на землю, цього разу спиною, а сам мов гранітна плита притиснувся згори.

- Ти молодець що вирішила діяти хитрістю, але ось тобі перший урок, ніколи не смій жаліти свого супротивника, завжди будь напоготові.- він видихнув мені це прямо в губи, і я якщо чесно вже чекала поцілунку. Аж раптом нас перервав гнівний крик.