28

Я бігла так швидко як тільки могла передчуваючи біду, коли я зустріла Розі вона виглядала щасливою, але мене це насторожило.

- Я маю тобі дещо сказати…

- Я теж! Дивись!- вона простягнула до мене руку, на її пальці красувалась гарна каблучка з великим зеленим каменем. Це була обручка.

- Я нарешті визначилась, я виходжу заміж за Роланда!- Розі сяяла як нова копійка.

У мене земля пішла з-під ніг. Як таке могло трапитись?

- Але Розі, як? Чому? Він же…

- Мілана, він все мені пояснив, він кохає мене і я більше не могла стримувати свої почуття, я так довго заперечувала очевидне.

І тут я згадала про трави що купувала Матільда, Розалію опоїли. Що ж тепер робити. Поки я думала як м‘яко отверезити подругу вона не переставала щебетати.

- Весілля за тиждень, у мене так мало часу щоб все підготувати, але я і так промарнувала стільки дорогоцінного часу. Ти допоможеш мені в організаційних питаннях?

- Розі, люба, але ж твоє навчання..

- Та навіщо мені те навчання, я ж виходжу заміж! Тепер я буду дружиною, а може й невдовзі матір‘ю, от до чого мені треба готуватись, а сукні більше не треба придумувати, буду замовляти в кравчинь.

- Але ж ти чи не найкраща в своїй групі, ти не можеш все покинути.

- Я так і знала! - обурено вигукнула Розі.

- Ти про що?

- Зізнайся Мілана, ти мені просто заздриш, ти вже не молода, а заміж тебе ніхто не кличе, от і мене ти вирішила відмовити, до останнього не вірила що ти здатна на таку підлість, але щойно ти це довела!

Розі просто розвернулась і поспішила на вихід з академії, а я побігла до свого куратора, перед заняттям я мусила вмовити куратора Розі надати їй невеличкі канікули. Дідько, все не так!

- Мені терміново треба знайти куратора Розі! Вона не в собі!- я без стуку влетіла до свого наставника, і він на жаль був не сам.  На мій подив там сидів Росс, той самий хлопець з яким я так відверто фліртувала в кав‘ярні.

- Ліран, так от про кого ти говорив, привіт Мілана.- Росс привітно посміхнувся. А куратор заскрипів зубами.

- Привіт Росс, вибачте що я так увірвалась, але це дійсно дуже важливо, можна нам поговорити на одинці?

Коли ми з наставником залишились вдвох, він почав виказувати своє невдоволення, але відчуття сорому і страху на деякий час було деактивовано, тому ніякого впливу його злість на мене не мала.

- Пробач, я обіцяю більше так не вриватись… якщо не буде такою потреби- тихенько додала я.

- МІЛАНА!

- Розі моя підопічна, я її дуж охоронець.

- То ти фамільяр.- з посмішкою відповів мені дракон.

- Та називай як хочеш, зараз не про це, у мене було видіння, мачуха Розі купувала якісь чарівні трави, а коли ми зустрілись сьогодні, подруга була не в собі, вона погодилась на заручини з тим придурком і кидає навчання, треба вмовити її керівника дати відстрочку, хоча б на деякий час, доки ми не знімем з неї чужий вплив.

- А тобі не спадало на думку що вона просто закохалась і хоче заміж, з дівчатами таке іноді трапляється, хоча може тобі цього не зрозуміти,-Ліран насміхався з мене.

- Та він ледь не зґвалтував її, якби я вчасно не опинилась біля неї все було б…. Слухай, він намагався опоїти її і скористатись її безневольним станом, вона дивом втекла, а потім ще й хотів засудити її!

Ліран вмить посерйознішав.

- Пішли!- він взяв мене за руку і потягнув в невідомому напрямку, я ледь встигала за ним.

Ми підійшли до великої аудіторії.

- Місф Корвей, вийдіть на хвилинку.

Не високий, трішки повнуватий чоловік з довгим сивим волоссям, хоча виглядав він років на сорок, не більше, вийшов до нас в коридор, Ліран так і тримав мене за руку і він це помітив.

- Місф Корвей, адептка Розалія на деякий час буде відсутня, притримайте для неї місце в групі.

- Але ж це проти правил, вона сьогодні не піддалась на жодні вмовляння залишитись і повідомила що не буде більше навчатись.- чоловік виглядав розгубленим.