27

Ділан

Невгамовне дівчисько! Як вона взагалі знайшла мого брата, ще й вмовила навчати себе. Чому одразу не сказала що має проблеми? Я так довго тримався осторонь від нього, а тепер….

- Вже можеш починати,- мої думки перебив голос брата. Як же він мене дратує.

- І чому це я маю тобі щось розказувати?

- А що тобі проховувати? Ми ж сім‘я.- пирхнув Ліран.

- Те що батько колись мав жінку і з‘явився ти ще не робить нас сім‘єю.

- Дарма ти мене провокуєш, але нічого, в твоєму віці я теж був таким, а тепер серйозно, що відбувається?

Він завжди намагався вказати що саме він старший і розумніший, але якщо об‘єктивно ніколи не робив підлостей, навіть навпаки - захищав, хоча це ще більше мене злило, адже я сам взмозі вирішувати свої проблеми.

А ще більше злило те що якщо він має ціль то обов‘язково її досягає, тож або він почує це від мене, або у власний спосіб все дізнається

Мені довелось розповісти.

- Мілана була прив‘язана до однієї дівчини, я притягнув її тіло сюди і тепер ми маємо вирішити деяку проблему щоб вона могла повернутись додому.

- Це ти їй сказав, а насправді що? Ти ж не хочеш щоб вона їхала.

- Ти про що? Я поверну її додому як домовлялись, але вона може й сама хотіти повернутись. Судячи з усього вона живе в якому далекому селі, навіть читати не вміє. Але нічого навчиться і зможе будувати своє життя тут.

- Ти серйозно не розумієш? Ти не зможеш її повернути, у тебе не вистачить сил.

- Якщо ні, то я можу просто відвезти її, така подорож може бути доволі…..

- Яка подорож? У паралельний світ?

- Що?

- А що? Ти хлопчисько вирвав її з власного світу, вона потрапила сюди бо тіло було прив‘язане до душі, а тепер вона тут цілісна, вона не повернеться.  І краще тобі сказати їй про це, або мені доведеться зробити це самостійно. Мене дивує що ти не зрозумів очевидного, хоча це так на тебе схоже, не знати що робиш.

Ліран пішов залишивши мене наодинці з власними думками, тільки тепер я помічав те чого не хотів помічати, її поведінка, дивні слова, вміння триматись, навички, нерозуміння очевидних речей.

До ранку я не заплющив очей, все думав як мені бути з Міланою, я не можу приховувати від неї правду, бо старший брат може цю інформацію їй подати так щоб я був в не найкращому світлі, а з іншого боку вона ще досі ображається на мене і як вона сприйме таку новину я не можу знати.

Мілана

Я прокинулась повна сил, нічого не вказувало на мою вчорашню втому, швидко зібралась і пішла на кухню снідати.

Ділан вже був там, виявляється що він і не пішов до своєї кімнати спати, навіть не переодягнувся.

- Доброго ранку.

- Ми маємо поговорити.

Ми промовили свої слова одночасно, і мене це здивувало, Ділан зазвичай не поспішав починати серйозні розмови.

- Якщо ти хочеш знову вказувати на мою безвідповідальність, то не вврто.

- Насправді я хочу поговорити про свою помилку.

Що він має на увазі?

- Мілана, звідки ти? Звідки я тебе сюди переніс?

- З дому, я ж вже казала.- якийсь він дивний.

- Я не про це, це ж не твій рідний світ?

- Ну так, я думала ти знаєш, ти ж сам мене сюди притягнув і … чекай, ти не знав?

- Ні, я думав що переніс тебе здалеку, але … справа не в цьому, просто я… я не впевнений що у мене вистачить сил повернути тебе додому.

По моїй спині пройшов холодок, але я швидко себе заспокоїла.

- Я не знаю як це трапиться, але я повернусь у свій світ, ті ведіння про які я тобі не говорила, я бачила себе вдома, вони були дещо тривожні, але я була в своїй квартирі, це точно, тому зараз про це не варто перейматись, треба зосередитись на Розалі, минуло так багато часу, а ми й досі нічого не дізнались про плани Матільди і Роланда, у мене погане передчуття, я думаю вони готуються зробити щось, тільки…

Перед очима знов був сріблястий серпанок. Ведіння.

Матільда пішла до якоїсь жінки, та дала мачусі якісь трави.

- Ти як?- Ділан виглядав стурбованим,- Що ти бачила?

- Я бачила Матільду, вона брала трави, здається вона хоче опоїти Розі. Треба попередити її, я піду в академію і повідомлю про небезпеку.

- Добре, а я поки дізнаюсь у Деміана до кого саме вона ходила і що взяла, він обіцяв стежити за нею.

Я швидко відправилась до академії, і ще не знала що спізнилась…