26

Ми провели на тій галявині ще купу часу, але мені так і не вдалось відчути свою внутрішню силу і сплести захист, промучились ми майже до вечора, я постійно пила ту настоянку, але можна було б вже і трішки поїсти.

Дракон проявивши чудеса піклування навіть супроводжував мене додому, щоб я ніде не знепритомніла. Бо сил на сьогоднішнє заняття пішло багацько.

- Де ти була? Ти хоча б уявляєш як я злякався що ти зникла?- з порогу на мене вже кричав Ділан.

- Не варто так нервувати, вона була зі мною, дуже втомилась, тому зараз її краще поїсти і відпочити, - з-за спини пролунав голос мого куратора.

- Ти??? - здивовано вигукнув Ділан,- то ось чому ти так себе поводиш,- він зле дивився на мене,- то ти проводиш цілий день з ним, а я маю про тебе піклуватись?- заревів дракон.

Щось я взагалі перестала розуміти ситуацію, ми ж домовились що я маю опановувати свій дар, а я саме цим і займаюсь.

- Нічого не треба робити, я просто піду спати.

- Не вгадала Мілана, спочатку їжа, тобі треба набратись сил, бо завтра ти ні на що не будеш здатна.- куратор чомусь задоволено посміхнувся, а Ділан загарчав і кинувся на нього.

Вони катались по підлозі мов коти, не знаю чому саме таке порівняння, кожен старався задіти опонента найбільш болісно.

А мене вмить покинули сили і я осіла на підлогу.

Прокинулась в своїй кімнаті, дракони, сумні, доволі пом‘яті, а Ділан ще й в саднах сиділи біля мого ліжка.

- Ну і хто пояснить мені що сталось? - я ще ніколи не була такою розгубленою.

- Я все поясню, а Ділан принесе тобі вечерю.

Ділан скрипнувши зубами пішов на кухню, а куратор почав свою розповідь.

- У тебе був викид емоцій, якщо додати до цього твоє виснаження то твоє тіло не витримало і ….

- Ти ж знаєш що я не про це питаю!

- У нас з ним старі рахунки, тебе це не стосується.

- А мені так не здалось.

- Невже ти вирішила що ми з братом таким способом ділили б коханку?

То вони брати, і  Ділана коханка яку він ділить з братом? А до чого тоді ця сцена в коридорі?

- Яку коханку? Ти можеш нормально пояснити?

Тепер вже куратор був спантеличиний, а до мене нарешті дійшло.

- Тобто я тут коханка? Це в кого так фантазія розгулялась?

Ділан саме зайшов з тацею, аромат їжі на мить затьмарив усі емоції, їсти хочу як ніколи.

- Давай сюди їжу, а потім поясни шановному іст Терну чому я тут і які виконую функції. - я вже була спокійна.

- Йому це ні до чого! - прогарчав Ділан віддавши мені їжу.

- Він вважає мене твоєю коханкою!- я обурилась.

- То хай так і буде! Я взагалі не розумію що ти в ньому знайшла.

- Та він мій куратор довбню, ти ж сам сказав що я маю контролювати свій дар!

- Ти могла б самостійно з цим працювати, книжки розумні почитай!

- Та не можу я читати!!! НЕ МОЖУ, ЯСНО? Чи ти вважаєш я про це не думала.

- Ану замовкли обидва!- вигукнув куратор,- Мілана, ти їж і заспокоююйся і спи, не вистачало нам повторнорного викиду, чекаю тебе завтра в акадімії, а ти йдеш зі мною, - кивнув він Ділану,- є розмова.