25

Як не дивно, але в академію мене пропустили, щоправда сторож голосно скригитів зубами при цьому, але я вирішила не звернути на це уваги.

Грізний дракон чомусь затримувався, тому я просто стирчала під дверима і ловила на собі зацікавлені погляди.

- Дарма чекаєш, тут тобі нічого не світить!- до мене підійшла висока боюнетка та іронічно посміхалась.

- Дякую за турботу, але я сама вирішу що робити.- ненавиджу тих хто вважає свою думку на стільки цінною що роздає поради коли не просять.

- Якщо хочеш осоромитись, то стій далі, я попереджала!

І ця дівка стала за два кроки до мене, я так розумію теж чекала мого керівника, дивна якась.

- І що ви тут робите?- нізвідки з'явився дракон, брюнетка насолоджувалась ситуацією, а я вже було хотіла відповісти як він додав- Місла Сабіна, я до вас звертаюсь.

Брюнетка вмить зосередилась.

- Місф ол Терн, мені сказали що ви ще не обрали собі підопічну, а я найкраще підхожу на цю роль, мій рівень дару доволі високий, до того ж....- вона не встигла договорити.

- Вас дезінформували, у мене вже є підопічна, заходь,- ол Терн кивнув мені і зайшов до себе в кабінет, а я не стрималась і протягнула.

- Добре що мені пощастило не осоромитись.

У Сабіни ледь пар з вух не повалив, а мій настрій підскочив до рівня «не погано». Я хутко зайшла в кабінет, дракон вже встиг сісти і копирсався в паперах не звертаючи на мене жодної уваги.

Я присіла на стілець і стала чекати.

- Ти нічого не забула?- звернувся до мене дракон.

- На приклад?- що я могла забути, він ніби нічого не казав брати з собою.

- На приклад повідомити мені своє ім'я.- от нахалюга, нахабство це мабуть спільна риса ол Тернів.

- Мілана, - а мені своє ім‘я не сказав, може боїться що я на нього порчу наведу чи причарую.

- Пх,- фиркнув дракон, - Перше що я тебе навчу, це ставити блок на власні думки, бо ти своїми коментарями мене з розуму зведеш,- з посмішкою але сталевими очима сказав дракон.- Пішли, в кабінеті буде не зручно.

Я як слухняна вівця пішла за своїм пастухом, поки занурившись у свої думки не врізалась в стину дракона.

- Для уроку не обов‘язковий тілесний контакт Мілана.

Я почервоніла, але швидко опанувала себе, ми прийшли на галявину.

- Лягай.

Що???? Навіщо лягай? Він мені щось там про тілесний контакт щойно віщав, а тепер лягай Мілана?

- Ти мені набридла.- він дуже швидко, але доволі акуратно перекинув мене на траву, а сам залишився стояти.

Я відчувала себе як на поминках в ролі трупа.

- Ти розважатись сюди прийшла чи працювати?

-Працювати, але мені потрібно трішки теорії, або якась інструкція, бо я не розумію що робити.

- Ти маєш слухатись моїх команд!

Я йому що песик?

- АНУ ТИХО!- проревів дракон, а я аж заклякла, якщо Ділану я могла протистояти, то тут була безсила. - Ти слухатимешся мене, бо у нас є договір, якщо тобі потрібен результат то маєш погодитись на мої умови, хоча вибору у тебе все одно немає.

- Що значить немає вибору?- я дійсно злякалась.

- Я як керівник маю повне право впливати на тебе і якщо треба робитиму це.

І в цей момент мої руки почали легенько стукати мене по маківці, але  стосунку до цього я не мала щодного. Жах, то він може керувати моїм тілом? Я злякалась не на жарт.

- Якщо ми закінчили з виховним моментом, по почнімо тренуватись.- я знову почала єдиноособно керувати своїм тілом і в подальшому робила усе що казав мені цей жахливий чоловік,- заплющ очі, а тепер спробуй відчути мене, ментально відчути Мілана, не змушуй мене шкодувати що я обрав саме тебе.

Мені його аж шкода стало, він допомагає мені, а я тут тягну час. Я максимально зосередилась.

-  Молодець, а тепер розслабся, ти немов перед атакою вся зтиснулась, розслаб м‘язи, глибоко дихай, правильно, тепер скажи що ти бачиш своїм внутнішнім зором?

- Я бачу світлі плямки та темноту.

- Добре, а зараз? Відчуваєш щось?

Кілька хвилин я марно намагалась щось побачити, а потім повністю розслабила очі і побачила.

- Я бачу щось схоже на мильну бульбашку, тільки вона має вигляд довгої стрічки, переливається декількома кольорами.

*Так виглядає моє втручання, тепер тобі потрібно відгородитись від мене, витиснути мене. Спробуй* - голос звучав просто в моїй голові, він не сердився, не іронізував, я ніби відчула тепло, навіть посміхнулась своїм почуттям.

Спочатку я хотіла лопнути бульбашку, але боялась що якось нашдоджу, тоді у мене з‘явилась інша ідея, я цю бульбашку огорнула ще однією, міцною, вона ніби скафандр повторювала форму, і не пускала далі.

- Молодець, ти обмежила ментальне втручання, але я все ще в твоїй голові, а тобі потрібно щоб я пішов.

Тоді я почала зменшувати той скафандр доти доки бульбашка не щезла.

- Як почуваєшся?

Я відкрила очі, дракон сидів біля мене і уважно вдивлявся в обличча.

- Ще не знаю, допоможеш піднятись?- я простягнула руку і відчула слабкість.

- Тримай, випий це, настоянка допоможе боротись зі слабкістю.

Він допоміг мені сісти, притримав за спину щоб я не завалилась назад та простягнув мені якусь колбочку,

Я випила, на смак це було як лимонний чай з цукром, хоча я думала що всі ці настоянки виключно неприємні.

- Дякую, мені вже краще. То я вже навчилась закривати свої думки? Ти мене більше не чуєш?

- На жаль чую, я хотів спершу навчити викидувати зі своєї свідомості тих, хто вже проник, зараз трішки перепочинеш і продовжимо.

Через декілька хвилин тиші ми продовжили.

Тепер я мала знайти власний шлях як запобігти ментальному втручанню.

Я просто уявила що по контуру мого тіла на відстані сантиметрів п‘яти від шкіри мене покриває такий самий мильний скафандр.

Який витримав, дракон не зміг пробити його, вау, оце я крута.

- Ти звісно крута, але захист свій побудувала з моїх сил.

- Це як?

- Ти щойно ніби паразит видягнула мої сили і сплела їх у кокон для себе, це не звично, але дуже ефективно, звісно за умови якщо я буду поряд.