23

Ніколи не думала що контролювати власні думки так важко. Але доведеться, бо деякі таємниці мають такими і залишатись.

- Я маю дар, хотіла його трішки розвинути, можливостей навчатись в академії у мене немає, тому я подумала що зможу знайти когось зі старшокурсників хто мені допоможе,- я доволі стисло описала свій план.

Відповіддю мені була тиша, не знаю про що цей чоловік думав, але через кілька секунд піднявся і дістав з шафи плаский білий камінець, що своїм виглядом нагадував звичайну гальку, тільки розміром з мою долоню і простягнув мені.

- Візьміть, я маю дещо перевірити, - побачивши що я не поспішаю брати до рук сумнівний камінець, він додав,- це не боляче, камінь просто перевірить рівень дару.

Це пояснення мене задовільнило і я взяла цю гальку.

Спочатку нічого не відбувалось, але потім з моїх рук пішов сизий димок, жодного дискомфорту я не відчула, тому продовжила просто спостерігати, в цьому димку почали з‘являтись срібні прожилки, їх ставало все більше, аж поки увесь димок не став сріблястим, особисто мені це нагадало сріблясте вино, колись мене таким пригощали, в пляшку додавали харчові блискітки від чого вино сяяло. Поки я згадувала це, дим повністю увібрався в камінь.

- Цікаво,- чоловік кинув на мене вже більш зацікавлений погляд, а я аж плечима пересмикнула, відчула себе препарованою жабкою в кабінеті біології.

- Можливо ви щось мені поясните?- я стомилась чекати і вирішила першою задавати питання.

- У вас досить високий рівень, дайте руку.

І я як остання дурепа простягнула свою долоню, яку тут же вкололи чимось гострим, я швидко відсмикнула руку, але краплина крові все ж виступила.

- Що ви собі дозволяєте?- я вже вскочила зі стільця щоб негайно покинути це місце, але наступна інформація змусила мене безсило гепнутись назад.

- Вітаю, ви тепер моя учениця, завтра почнемо заняття, будьте готові.

- Щооо? Я не давала згоди на це!

- Ви дозволили мені взяти краплину крові для скріплення договору,- і цей суккуб зараз своєю задоволеною посмішкою так нагадував Ділана, аж вдарити хотілось, мене спиняло тільки усвідомлення того, що цей конкретний чоловік може зкрутити мене в баранячий ріг однією лівою.

- Суккуб? Чому ти так вирішила?

Ооо, то ми вже на «ти»? Ну гаразд!

- Бо ти сам сказав що ви з Діланом одного роду! Та що це в біса відбувається, у вас це сімейне, виривати мене з нормального життя приймаючи власні рішення?

- Ти думаєш що Ділан суккуб?- такого здивування я не очікувала, а за ним послідував сміх, а я тим часом образилась, склала руки на грудях і засопіла як ображений їжачок. І чого питається наді мною сміятись.

- Дивись на мене,- це прозвучало так спокійно і врівноважено що я послухалась, за що отримала схвальну посмішку. Уууух бісить!

Я дивилась на цього гарного чоловіка, красивий зараза, але краще про це потім подумати, а зараз я просто спостерігала, його очі стали світлішими, на вилицях виступили срібні лусочки, але це я вже бачила тому відреагувала спокійно, ну майже спокійно, бо так він виглядав ще більш сексуально, але ж я про це не думаю, не думаю я сказала! Потім лусочки пішли по рукам, а нігті трансформувались в кігті.

- Що скажеш? Як тобі?- задоволено прошипів Терн.

- Гарно, але навіщо мені ця демонстрація?- я справді не розуміла логіки цього чоловіка.

- А ти глянь уважніше, хіба так виглядають суккуби?

Та звідки мені знати як вони виглядають? І тут з його рота виліз трішки подовжений РОЗДВОЄНИЙ язик. Не може бути… Невже я помилялась….

- Можливо будуть якісь здогадки?- а здогадки з‘явились.

- Дракон? Ви дракони?- по спині пройшов холодний піт.

- Браво! Нарешті ти почала думати головою. Азараз у мене є деякі справи, тому чекаю на тебе завтра, у тебе високий рівень дару, але дуже занедбаний, з моєю допомогою ти швидко опануєш його.

Я перебуваючи в шоці, на ватяних ногах вийшла з кабінету, навіть не звернула уваги як пройшла до виходу з академії, і тільки сівши в екіпаж голова прояснилась, і почали з‘являтись кровожерливі думки. Ну Ділан! Я тобі покажу куськину мать суккуб недороблений!