21

Ділан

Я вже так звик жити разом з Міланою що почав замислюватись про те що пора б нам перестати цуратись власних бажать і перевести наші стосунки в горизонтальну площину, мені подобалось провокувати її, інколи притиснути до себе, погладити по руці чи поцілувати в ніс, вона так смішно фиркала і знов починала нести маячню про суккубів, досі не розумію чому саме такі висновки щодо мене зробила ця спокусниця. Треба придумати як пояснити чи краще продемонструвати що вона помиляється щодо моєї раси і нарешті спокусити її.

Нещодавно мені дали нове завдання, розслідування вбивства і я часто був зайнятий на роботі, тим часом Мілана допомагала Розі вступити в академію, що дуже засмутило Роланда, він буквально проходу їй не давав, дарував коштовні подарунки, квіти, але ніяк не міг домогтись згоди на шлюб. Наше розслідування щодо намірів Роланда та Матільди нікуди не привело, вони діяли досить обережно, а нових видінь від Мілани що могли б допомогти не надходило. Добре хоч офіційне моє розслідування було не таке заплутане, у мене вже є головний підозрюваний, саме це я і пішов повідомити начальству.

- Є хвилинка, я щодо справи?- я без стуку зайшов до Деміана і застав його з келихом чогось міцного,- у тебе все добре? Ти ж ніколи не п‘єш на роботі, це твоя принципова позиція, пам‘ятаєш?

- Розкажу згодом, що у тебе?- Деміан зробив ще ковток.

Я розповів усе що зміг накопати, повідомив хто головний підозрювальний, але мене перебили.

- Як просувається твоє не офіційне розслідування?- нарешті він був більш менш зацікавлений.

- Поки глухий кут, Мілана ще не вміє керувати своїм даром, а у мене немає ніяких можливостей обшукувати його та його дім. Розі поки тримається, не дає згоди на шлюб, але з кожним днем вигадувати щось стає все складніше….

Келих розчавлений в руці демона полетів до долу кривими скляними уламками разом в краплинами крові.

- Деміан, ти точно не хочеш мені нічого розповісти?

- Тепер я буду у вашій команді, дивно що ти за стільки часу нічого не дізнався, наче не зацікавлений в цьому, - демон виглядав роздратованим, - чи чекаєш поки Розі віддадуть тому тхору, а Міла засумує і у тебе буде чудова можливість її втішити?- Деміан наче збирався кинутись на мене. З кимось іншим у нас би вже зав‘язалась бійка, але це мій друг, тому я просто підням долоні вгору і намагався заспокоїти демона.

- Ми знаєш моє відношення до Міли, і раніше я не помічав твоєї зацікавленості, то що ж змінилось? Ти ж розумієш що я тобі її не віддам?

- Та до чого тут це бісове дівчисько???- загарчав демон, аж вікна затремтіли.

- Стоп, виходить….

- Поговоримо пізніше.

Деміан швидким кроком залишив власний кабінет, а я будучи в шоці ще хвилину намагався впорядкувати власні думки.

Ні для кого не секрет що Деміан частенько задивлявся на Розі, але я і не думав що це на стільки серйозно, цікаво чому саме зараз він на стільки злий? Щось сталось? Треба знайти Мілану і все в неї випитати.

Мілана

- Ні, ну ти уявляєш? Як до цього взагалі можна було додуматись?-Розі бігала взад вперед по траві біля вгоду в академію, зараз у них перерва і я вдалась до підлого обману аби потрапити на територію, але воно того варте. Пахне цікавими новинами.

- Ану перестань топтати газон і нарешті поясни що сталось, - я вже не знала чи мені переживати чи йти комусь морду бити чи що взагалі відбулось і як жити далі?

- Та як взагалі можна було так подумати??? Та щоб я? Та я про це навіть думати не можу!

Поки Розі була поринута у вир власних емоцій я перевела запитальний погляд на Невіла, це той хлопчина з яким ми познайомились в перший день. Я була права і ми дійсно стали друзями.

- Дехто поширив чутки що Розі полюбляє жінок раз так охоче бігає від заміжжя, - Невіл був доволі спокійним, але вже теж почав непокоїтись за подругу.

- Що? Але хіба не може бути якоїсь іншої причини, чому плітки саме про це?- я вже почала думати як нормалізувати сипуацію, але не менш важливо зрозуміти хто і чому так почав псувати репутацію Розі.

- Можливло це частково моя провина,- Невіл почервонів, а я заплуталась, як він може бути причетний до цього?

- Не смій звинувачувати себе, це не твоя провина.- Розі кинулась заступатись за Невіла, а я взагалі перемтала розуміти що коїться.

- Ви можете нормально пояснити?- я взяла обох за плечі і переводила роздратовано-запитальний погляд то на на одного, то на іншу.

- Просто я в дечому зізнався,- Невіл знову злегка почервонів і не поспішав продовжувати, тож я легенько стиснула їх руки, вони аж зашипіли, сподіваюсь синців не лишиться.

- Невіл зізнався що йому більше подобаються чоловіки, а оскільки ми здружились, а я ще й ніяк не погоджуюсь вийти заміж за такого багатого, красивого та щедрого місфа, то я мабуть теж така.

- Це вже щось, у мене вже навіть є ідея що зробити аби припинити ці чутки.

- Яка ідея?- одноголосно промовили Невіл та Розалія.

- Щоб всі забули одні чутки треба або почекати, або пустити нові, ще більш провокаційні. Але якщо обрати другий варіант треба все продумати, щоб це не заважало нашому роз…. Щоб не зробити гірше, а зараз зберіться, гордо підняли голови обидва і робіть вигляд що вас ці пліткарі не чіпляють. Ви сюди прийшли з певною ціллю, тож ваша мета стати найкращими, це до речі теж заткне роти найбільш балакучим. А тепер бігом на заняття, у мене тут ще деякі справи.

Ця дружня парочка побігла навчатись і паралельно тренувати власну витримку, а я провела їх поглядом і вирушила дізнаватись деяку інформацію особисто для себе.