20

Давно вже цього не було, я навіть думала що більше такого не відчую, але коли я заснула, то знов прозорою хмаркою літала біля Розі.

Вона говорила з батьком. Якщо бути цілком відвертою, то я пишалась нею, вона вже не справляла враження примхливої дитини, вона чітко говорила, сипала аргументами, і могла вести конструктивний діалог, звісно її батько погодився, але мене здивувало його питання наприкінця.

- Доню, твоя нова подруга, вона якось допомагала тобі?

Я вся напружилась, я ще не знала які емоції викликаю у її батька.

- Так, ми вибирали одяг і вона сказала що в мені є потенціал і доречним буде спробувати показати це. Я хочу знати що на щось здатна, не лише вийти заміж, хоча я б і цього дуже хотіла, але і мати якесь заняття в якому буду успішна!

Ого, я не очікувала почути таке від неї, аж просльозилась. Моя дівчинка.

- Я тебе почув, і я теж вважаю що ти дуже талановита, то коли ти починаєш підготовчі заняття?- Отто відкрито поглянув на доньку.

- Можемо розпочинати хоч завтра, я маю навідатись до магістра і повідомити про те що готова розпочати.

- Добре доню, а зараз відпочивай, ти втомилась.

Отто продрвжив переглядати якісь папери в своєму кабінеті, але вже більш задоволений, а Розі стомлено позіхаючи пішла на вихід.

- І Розалія….- він спинив її біля дверей,- у тебе з‘явилась хороша подруга, бережіть вашу дружбу.

Оце так, як приємно, поки батько з донькою обмінювались задоволеними усмішками, в моїй душі цвіли квіти, я була щаслива, що хоча б один з батьків Розі був налаштований не проти мене.

Розі зайшла в кімнату і почала готуватись до сну.

- Я пишаюсь тобою.

- Міла, заради всього святого, навіщо ж так лякати?- Розі трималась за серце і тяжко дихала.

- Пробач, я думала ти мене бачиш.

- І багато ти чула?- зефірка знову почервоніла, вона так мило це робить.

- Ти ж знаєш що я це не контролюю, я не збиралась підслуховувати, але це іноді стається, і можу сказати що ти молодчинка, - Зефірка розцвіла як маків цвіт,- але є дещо про що ти не подумала.

- Ти про що?- здмвовано вигукнула Розі.

- Щоб йти до магістра тобі треба якісь ескізи, якісь ідеї, якщо прийдеш з пустими руками він навіть говорити з тобою наврядчи захоче.

- І що ж робити?- в її очах я бачила занепокоєння і у мене з‘явилась ідея.

- Якщо ми пов‘язані ритуалом, то є ментальний зв‘язок між нами, я зараз спробую показати тобі дещо, спробуй розслабитись і відпустити усі думки.

Не одразу, але хвилин за двадцять мені вдалось переправити свої спогади Розалії, вона була вражена, і дуууже соромилась коли бачила щось не припустимо відверте на її думку.

Але сеанс показу спогадів так втомив нас що ми навіть не помітили в яку мить позасинали.

Я прокинулась від того що мені було аж надто спекотно і якось важко, розплющивши очі я зрозуміла чому, я була в кімнаті Ділана і лежала разом з ним на ліжку, він закинув на мене ногу і міцно обіймав, я постаралась непомітно втекти, але хто б мені дозволив, Ділан притис до себе так, що аж все повітря з легень вилетіло.

- Ділан, пусти мене поки не розчавив.

- Мила, ще так рано, давай ще поспим.- він скинув з мене ногу і потерся носом об мою шию.

- Гарна ідея, я саме це і збираюсь зробити, але тобі спочатку треба мене відпустити,- сумно зітхнувши мене випустили на волю і я досить спритно піднялась і пішла до себе.

- Куди ти?- сонним голосов спитали в мене.

- До себе в кімнату, не знаю як ти це зробив, але якщо ти ще раз перенесеш мене до себе я відкушу тобі ніс, або ще щось важливе,- я була така обурена, я ж попереджала Ділана що між нами нічого бути не може, звісно він мені подобався, я навіть бачила декілька снів з його участю, але суккуб для мене був під забороною.

- Поки ти не почала говорити те за що тобі буде соромно, я доношу до твого відома, що це ти до мене прийшла і вляглась в ліжко, а оскільки я не такий д…, чоловік що відмовиться від спокусливої жінки в своєму ліжку, то мав змогу лише відкинути хтиві бажання, а от не обіймати тебе я б не зміг.- якби він насміхався, або намагався б спокусити, я б розізлилась, але він говорив серйозно, ніби пояснюючи просту істину.

Я була збита з толку, під час його промови мої емоції змінювались так швидко, тож я прийняла рішення просто втекти і подумати про це потім, зараз ще ніч, дійсно треба поспати.