19

- Мілано, до тебе можна?- з-за дверей спитала Розі.

- Так, заходь.- я відскочила від Ділана і різла в бік Розалі.

- Деміан вже буде їхати і запропонував нас підвезти, ми ж збирались сьогодні купити нові сукні, пам‘ятаєш?- вона мазнула поглядом по Ділану і зосередилась на мені.

- Пробач, зовсім вилетіло з голови, я буду готова за хвилину.

Ділан видав мені деякі гроші аргументуючи це тим, що ми тепер напарники і у мене має бути якась зарплатня, я б не відмовилась якби він запропонував мені свої гроші, бо мені дійсно доводиться постійно щось купувати, але бути більш незалежною фінансово значно приємніше.

- А мене попередити ти збиралась?- Ділан знов насупився.

- Не пам‘ятаю щоб ти щось планував на сьогодні, а мені потрібні нові речі і взуття, що тебе дивує?- ну ні, звітувати за кожен свій крок я не збираюсь.

- Мене дивує те що ти взагалі не думаєш про власну безпеку, я їду з вами!- він пішов в бік виходу.

- Ні.- я спокійно взяла гаманець і теж вирушила на вихід.

- Що значить ні?- мене схопили за руку, я вже встигла помітити, що Ділан починає сердитись якщо з ним хтось не погоджується.

- Ні осначає заперечення, я ж не лізу в жерло вулкану, не буду нічого розслідувати, що може трапитись в магазині одягу, ти перебільшуєш небезпеку, тому я кажу ні, мені потрібен час щоб побути з подругою вдвох, а ти поки можеш зайнятись чимось своїм, не повірю що у тебе немає ніякої роботи.

Я почула скриготіння зубів і успішно це проігнорувала, забрала свою руку з полону владного чоловіка та вийшла на вулицю, ми втрьох, я, Деміан та Розі сіди в екіпаж і поїхали в центр міста.

В дорозі демон намагався розважати Розі, але вона так соромилась, що діалог не клеївся, я намагалась бути тихою і непомітною, не буду приховувати сама від себе, хочу аби вони пізнали один одного краще, Деміан здався мені доволі непоганим хлопцем і якщо він теж буде зацікавлений в подальшій долі Розалії, це нам допоможе.

- Як тобі ця?

Ми вже передивились достатньо суконь, але так нічого і не знайшли що було б до смаку, для Розі все було або недостатньо рожевим, або було замало декору, мені ж навпаки не подобалась вся ця розкіш і я шукала щось максимально просте, в ідеалі брючний костюм, але тут були лише сукні, блузи та спідниці.

- Для мене занадто багато декору, хочу щось простіше, може підемо в інший магазин?

Ми так і зробили, вже в наступному ми купили декілька розкішних суконь для Розі, а потім вона згадала ще одне місце, там є готові моделі, а також беруть замовлення на пошив.

Я як тільки зайшла була в захваті, до речі зефірка також, мені знайшли декілька сарафанів, спідницю, а для моєї підопічної неймовірної краси сукню, навіть я оцінила, вона була блідо рожевого кольору, тканина переливалась блискітками, а по прозорим рукавам були неймовірні візерунки з прозорих паєток, які переливались на сонці безліччу кольорів.

Також в цьому неймовірному місці ми придбати мені дві пари взуття, і на щастя кравчиня теж була присутня, я мала змогу замовити брючний костюм з широкими штанами, сорочкою та піджаком безрукавкою. До речі очі майстині сяяли так ніби вона давно хотіла зробити дещо подібне, але замовлень не було, у неї були навіть декілька ескізів, які ми комбінували.

Мене запевнили що я зможу отримати замовлення за три дні, чому я невимовно зраділа, оскільки думала, що це займе значно більше часу.

Після кількох годин таки вдалого шопінгу ми зайшли в ресторанчик перекусити. І поки чекали замовлення я вирішила поновити таку болючу для Розі тему як навчання.

- Мілана, ну давай ще щось придумаєм, у мене якісна домашня освіта, я не зможу знову витримати ці повчання та глузування.

- Чекай, глузування? Не розумію, з тебе сміялись вчителі?

Я звісно знаю що так буває, але думала що коли винаймаєш репититорів, то вони мають вести себе чемно та коректно.

- Викладачка гри на фортепіано ще й постійно била мене по рукам.- пожалілась Розі.

Я була здивована, як можна було допустити щоб з твоєї дитини знущались, ще й платити таким людям? Тож я перевела подих і спокійно почала говорити зоваючи емоції.

- Знаєш, я помітила дещо, ти майстерно підбираєш одяг, нам з кравчинею були до душі твої рекомендації,- піджак без рукав була її ідея,- ти можеш піти навчатись на модельєра! А якщо тобі там аж надто не сподобається, ти завжди можеш піти, пробач мені мою наполегливість, але не можеа заривати такий талант, у тебе є всі шанси стати новим законодавцем моди.

- Хочеш аби я стала швачкою?- її очі стали розміром з блюдця.

- Ні, ну що ти, швачки шиють лише так як їм кажуть, а ти можеш придумувати одяг та аксесуари до них, бачила як вправно в тому магазині майстриня малювала ескізи, вона творець, ти зможеш так само створювати красу, особисто я думаю що в тебе вийде навіть краще, якщо будеш старанною.

- Ти справді думаєш що у мене вийде?- мені зналось чи в голосі цієї неймовірної дівчинки чулась надія?

- Якщо прикласти достатньо зусиль твоє ім‘я знатимуть усі модниці цього світу! У тебе є все щоб почати, а от результат залежить лише від тебе і твої зусиль.

Розалія задумалась на кілька хвилин.

- Але якщо я захочу повернутись додому?

- Ти завжди можеш усе кинути і повернутись до попереднього життя, але я вважаю що варто спробувати.

- Добре, сьогодні ж я піду до батька і попрошу щоб він домовився про все.

- Звісно можна і так, але краще нам самим дізнатись усі деталі вступу, так ти покажеш батьку що дійсно зацікавлена і це не чергова твоя примха.

Увесь час до вечора ми провели в академії, дізнавались як проходять вступні екзамени, заліки та й саме навчання, навіть домовились з викладачем про підготовчі заняття, щоправда він попередив що буде готувати Розі до вступу лише за умов її старанності та свіжих ідей.

А свіжих ідей вистачало, я пообіцяла їй розказати про моду мого світу, звідти можна щось взяти. Ще ми познайомились з одним дуже манірним хлопцем, він теж прийшов діставати інформацію і так співпало що ми ходили разом, хороший хлопчина, з расовою належністю я не розібралась, але він виглядав як людила, щоправда дуже високий та худий. До кінця наших гонок ми навіть найже здружились, принаймні ми могли спілкуватись з ним вільно, до того ж його перевага була в тому, що в нього вже були деякі базові знання, тож я тицьнула Розі в бік, мов тримайся його, буде легше якщо тобі пояснюватимуть не лише викладачі, а й можна буде попросити в друга допомоги.