18

Тиждень! Вже цілісілький тиждень наша справа не просувається, ми вже встигли обговорити усе що знали, з Россом я поки не бачилась, але інколи він з‘являвся в моїх думках, Ділан поводився звичайно, постійно гиркав на мене, або намагався звабити, єдина реальна проблема що була на порядку денному це шлюб Розалії.

- Мілана це якась маячня, я не хочу…

- Розі, я вже все тобі пояснила, це оптимальний варіант.

- Дівчатка можете не галасувати? - зі своєї кімнати вийшов Ділан, вони вчора надто добре посиділи зі своїм другом згадуючи минуле, а зараз це нещасне створіння насолоджувалось наслідками цієї зустрічі і судячи з кількості порожніх пляшок то це на довго.

- А ми і не галасуєм, це у тебе просто слух загострився,- не зважаючи на мій коментар я піднялась зі свого місця і пішла робити каву цьому бідолазі. Натомість його вдячний погляд не змусив себе чекати.

Останнім часом ми з Розалі проводили увесь вільний час в квартирі Ділана, тому вона вже майже не соромилась вигляду цього чоловіка, я маю на увазі його звичку виходити зранку на кухню з голим торсом.

- Мілана хоче запхати мене в академію!- я мабуть погано на неї впливаю, он як виражається.

- А це не зовсім погана ідея, тобі зайвим не буде, зможеш приймати власні самостійні рішення не озираючись на батька, та й питання шлюбу вирішиться на якийсь час.- я саме подала Ділану кухлик ароматної кави і він зажмурившись насолоджувався улюбленим напоєм.

- Та ви що змовились?- Розі вже почала кричати, Ділан аж поморщився від головного болю, я справді погано впливаю на цю панянку.

- Розі…

- Доброго ранку.

До нас з гостьової кімнати вийшов Деміан, повністю одягнений, що особисто мене тішить, і свіжий мов вчора не пив, що дуже засмутило Ділана, його аж перекосило. Мабуть він і забув що вмовив друга залишитись до пізна, а потім вже обидва чисто фізично нікуди далі сусідньої кімнати не дійшли б.

А ось Розі зашарілась максимально, мабуть ще не всі уроки етикету в неї з голови вилетіли, і одна справа сидіти в компанії напів оголеного чоловіка зі мною, а інша річ коли присутній хтось ще.

- Доброго ранку, кави?- я за тиждень вже почала відчувати себе тут господинею, тому мені здалось доречним проявити гостинність.

- Дякую Міла, не відмовлюсь.- що цікаво говорив він мені, а погляди кидав за Розі. Я ще з дня їх знайомства помітила що цього демона приваблює моя підопічна, але поки вирішила це не обговорювати навіть з нею, я вже знаю як вона може захоплюватись, бо я можу помилятись, а це знову розіб‘є її серце.

Поки я готувала нову порцію кави чоловіки будували плани на день, вже віддаючи горнятко з напоєм мої очі застилив срібний серпанок.

Я знову бачила себе, я перед здеркалом в своїй квартирі, вся бліда, на чолі виступили крапельки поту, я тримаю щось в руках, але не можу змусити себе опустити погляд і дізнатись що там, з очей почали стікати сльози….

Я важко дихала, горнятко впало біля моїх ніг і залило їх гарячою кавою, Ділан тримав мене за плечі, щоб я не впала, від того пораненого лебедя не лишилось і сліду, він був зібраним.

- Мила як ти? Що ти бачила?- він виглядав стурбованим, як і всі присутні.

- Все добре, а це… це особисте, ніяк не стосується справи, бибачте, я маю перевдягтись.

Я пішла в свою кімнату, так, я відвоювала власну кімнату і тепер не ночую разом з цим суккубом, він це пережив важко, але кого це обходить?

Я вже встигла перевдягтись як в мою кімнату, звісно ж без стуку зайшов Ділан.

- А ти швидко, думав зможу допомогти тобі з сукнею.

Цей нахаба вже не викликав у мене реакції протесту, що особисто його явно засмучувало.

- Мілано, треба поговорити, - він вмить став серйозним,- мене непокоїть твій стан, це вже вдруге, що ти бачила?

Я тяжко зітхнула, але він же не відчепиться, до того ж я нічого такого і не бажила.

- Я бачила себе Ділан, себе у своїй квартирі, дивилась у дзеркало, це все.

- Якщо все так як ти кажеш, то чому ти так почуваєшся, у тебе ніби приступ паніки. Я хвилююсь.- він дуже рідко буває щирим, і зараз саме цей момент, до того ж я дісно почувалась кепсько, тому дозволила себе обійняти, на щасня, він вже одягнувся і з боку ці обійми не виглядали… ну ви розумієте.

Цю дивну мить перервав стукіт в двері.