15

Я відчувала себе чудово, так ніби нарешті виспалась я навіть посміхнулась заплющеними очима і солодко потяглась розминаючи м‘язи після сну.

- Як почуваєшся?

Ділан, невже я знову прокинулась в нього, хоча а де ж ще?

- Чудово,- я нарешті розплющила очі і сіла на ліжку,- я довго спала?

- Не дуже, лише дві доби.- скііііільки?

- А чому ти мене не розбудив? І чому я так…. заснула?- чи може бути так що він харчувався моєю життєвою енергією і через це я не прокидалась так довго?

- Цілителі сказали що це на тебе так вплинув сильний емоційний сплеск. Тобі потрібно було відновитись, а сон це найкращий варіант. - Ділан якось дивно поводився, майже нормально, а для нього це не типово.

- Я зрозуміла, дякую що попіклувався, а як Розалі? З нею все добре?- я хотіла піднятись, але дещо зрозуміла, я лише у футболці, чоловічій, і я точно взягалась не сама,- це ти мене перевдягнув?

- З Розалі все нормально, вона ж не немовля, сьогодні спробуємо нормально з нею зустрітись, я пошлю за нею декого, а зараз у тебе є час освіжитись, а я зачекаю тебе на кухні.- Ділан сказавши це просто розвернувся і пішов на вихід з кімнати.

Він так і проігнорує моє питання щодо одягу? Ділан наче думки мої мої почув, повернув до мене голову і задоволено протягнув.

- І до речі так, це я тебе перевдягнув, і єдине про що я шкодую так це те що ти була в цей час без свідомості.

Він не чекав відповіді, а я зрозуміла що маю серйозно з ним поговорити, тому я постаралась чим швидше закінчити з ранковим туалетом, до речі вдягла ту ж сукню що і минулось разу, щоправда без білизни, її я чомусь не знайшла. За деякий час я вже зібралась і пішла до Ділана.

- Я маю поговорити з тобою, для мене це важливо.- я вирішила з порогу почати говорити.

- Мілана, можеш не говорити вголос, я і так знаю.- по його блискучим очам було видно що його забавляє моя промова.

- Справді?

- Ну звісно, ти закохалась і боїшся зізнатись, це ж очевидно. Снідати будеш?- і він ніби нічого не сталось продовжив нарізати хліб до сніданку.

- Як не дивно саме про це я і хотіла з тобою поговорити.- щойно він почув у Ділана аж ніж з рук випав, а я задоволена ефектом підійняла його і невимушено продовжила,- присядь, я сама доріжу, так от, я не буду заперечувати те що ти мені як чоловік подобаєшся, але через те що ти такий… такої раси я не хочу з тобою жодних стосунків окрім робочих, а оскільки розслідувати справу ти не хочеш то краще буде якщо я поживу у Розалі, а коли все закінчится ти відправиш мене додому.- мене уважно вислухали, а потім єхидно відповіли.

- А чим це тобі моя раса завинила?- Ділан підійшов до мене впритул і зіщуливши очі чекав відповіді.

- Ти і сам маєш розуміти, я лише захищаю себе..- я вже дорізала хліб і повернула обличчам до чоловіка.

- Я лише не розумію яку саму загрозу я для тебе представляю, думаєш я хочу зашкодити тобі?- мені здалось чи з його грудей дійсно чути ричання?

- Можливо ти цього і не хочеш, але твої скажімо так особливості раси впливатимуть на мене.- я налаштована рішуче, зараз як раз той момент щоб розставити усі крапки над «і».

- Та які ще особливості? Що ти верзеш?- я відчула його роздратування і міцніше вхопила свою кухонну зброю.

- Тобі ніхто не казав що не треба наїзджати на жінку з ножем?- він опустив погляд і невловимим рухом вибив ножа з моєї руки. Він дзвінко впав на підлогу біля моїх ніг

- Тепер можна на тебе наїзджати? То про які такі особливості ти говорила,- він намагався бути більш спокійним і мене це чомусь заспокоїло.

- Ділан, ти суккуб, і я не хочу розплачуватись своїми роками життя задля того аби ти здобув чергову перемогу у ліжку.- я випалила це на одному диханні і рішуче дивилась йому в очі, доки він не почав… сміятись?

- Тобі смішно?- він заливався сміхом, і одночасно обійняв мене, на мить заспокоївся і знову розсміявся, а я взагалі не розуміла його поведінки, що смішного?

- Ооох Мілана, ти просто диво, гаразд пішли снідати, тобі потрібно набратись сил.

Ділан відпустив мене з обіймів і невинно провівши рукою по моїй спині підвів до столу де вже стояли дві тарілки з їжею і чашка чогось гарячого для мене.

Під час сніданку він інколи дивно косився на мене і посміювався, але я просто їла свій крем суп і раділа що все висказала, хай там як він поставився до моїх слів, але я сказала усе що хотіла.

Закінчивши ми поїхали в те кафе де були минулого разу, за столиком на терасі нас вже чекала Розалі, вона була в легкій рожевій сукні і підскочила зі свого місця ождразу як мене побачила, я посміхнулась їй, не очікувала, але я була щаслива її бачити, ми обійнялись і я ніби занурилась в приємний квітковий аромат її парфумів.

- Як ти?- моя підопічна дійсно хвилювалась за мене, приємно.

- Вже все добре, дякую, краще розкажи що відбувалось за ці дні.

- Дівчата я відійду на хвилинку, нікуди не йдіть, якщо що можете звернутись до Росса,- Ділан вказав на чоловіка що як раз рухався в бік нашого столику і пішов.