8

Нас провели в кабінет і мене посадили на кушетку, а я тим часом прокручувала щойно почуте, цей чоловік має великий вплив, він небезпечний і судячи з реакції оточуючих дуже жорсткий, але я його чомусь майже не боюсь, не знаю чому, розумом розумію, пардон за тавтологію, що треба тримати язик за зубами, але загрози від нього не відчуваю, можливо через те що вже встигла наговорити багато чого і мені за це нічого не було. Саме зараз я коливаюсь чи варто бути більш обережною з ним чи й надалі поводитись природньо?

- Про що замислилась?- Ділан вирвав мене з роздумів і я чомусь вирішила бути відвертою.

- Тебе всі якщо не бояться то точно побоюються, мені теж варто?- цікаво що він відповість.

- А сама як вважаєш?- він вмить став серйозним і дивився ніби в душу.

- Думаю що маю бути відвертою, але не знаю до якого моменту ти дозволятимеш мені таку нахабну поведінку.- тепер і я була серйозною, для мене було важливо прояснити цей момент.

- Мені подобається що ти не носиш масок, але інколи тебе вдавити хочеться за це,- я аж похолола від цих слів, - проте буду з тобою чесним, поки ти не становиш загрози я не бачу сенсу вказувати тобі на твоє місце,- а ось це вже запалює мій інтерес.

- І де ж моє місце?- з викликом дивись на нього з-під лоба, але він не встиг відповісти бо в кабінет зайшла гарна лікарка.

- Перепрошую що змусила вас чекате місф ол Терн. Була вимушена бути присутньою на операції,- а я помилялась, не всі його бояться, принаймні ця білявка дуже активно стріляла очима в бік Ділана взагалі не звертаючи на мене увагу, ніби мене тут немає і не було ніколи. Але мене це не зачепило, зараз головне аби мені надали допомогу.

- Мене не цікавить чим ви займались, -  не беручи до уваги зміст слів бачу що він не проти її інтересу,- огляньте дівчину,- він перевів погляд на мене і чомусь почав злитись, ну звісно, аби не я можна було б усамітнитись з гарною лікаркою.

- Звісно, - вона перевела на мене погляд і ледь не скривилась, сподіваюсь на її професіоналізм бо я їй явно не сподобалась.

Вона чесно кажучи не дуже обережно оглядала мене, я звісно не така близька до медицини але майже впевнена, що не обов'язково було давити на велитенську гулю на моїй голові, я зашипіла від болю в очах на мить потемніло, а ця лікаррррка мило посміхнулась і промуркотіла вибачення і попросила потерпіти, дарма я сподівалась на професіоналізм цієї панянки. Зміюка така.

- У неї невеличка гіматома.

- Та невже?- не змогла втриматись від коментаря,- а я думала то у мене роги прорізаються.

- Може ти і вперта як коза, але роги зазвичай не вилазять від ударів об стіл.- ах ось ти який? Поки мені тут тиснуть на голову ти ще й жартуєш.

Але лікарці жарт сподобався, кабінетом розлетівся мелодійний сміх. Обклали з усіх сторін гади.

- У неї ще нога пошкоджена.- невже згадав що ми тут не лише для того аби милуватись прекрасною білявкою, але були й плюси, після цього жарту вона перестала так ворожо мене сприймати і ногу оглянула більш обережно, за що була їй вдячна.

- Перелом пальця і поріз, я накладу захист і пропишу мазь, за тиждень вже буде як новенька.

- А можна ще щось від болю, бо голова аж на частини рветься.- поки вона добра нагадую про гулю.

- Звісно, я дам еліксир, вам доведеться залишитись на тиждень в палаті.

Як в палаті, у мене ще купа справ, мені тут лишатись ніяк не можна, але допомога прийшла звідки не чекали.

- Це виключено, вона свідок у важливій справі, і у мене немає часу чекати, потерпить.

Я одночасно була вдячна що мене тут не покинуть, але те яким чином він про це повідомив мені чесно кажучи не сподобалось, хотілось хоча б трішки турботи, але від нього я не маю права чогось вимагати, це я розумію.

Приємною несподіванкою було те що білявка розгубилась і ніби навіть хотіла пожаліти.

- Але їй не можна навантажувати ногу, час загоєння може збільшуватись.

- Мене це не обходить, видайте їй милиці.

Я ж сиділа як мишка, моє втручання зараз не доречне, і на милиці я згодна, хай краще так ніж висіти в нього на плечі як мішок і вже тожно краще ніж стрибати на одній нозі.

- Добре,- кинувши на мене ще один жалісливий погляд білява лікарка почала щось писати і видала мені листочок, який звісно одразу прямо з моїх рук вирвав Ділан. Вона і милиці йому простягнула, на що він лише припідняв брову і сказав що йому вони не потрібні.

- Давайте мені,- я простягнула руку і мені віддали дві палиці на які я могла спиратись.

Вона принесла миску з водою і почала змивати присохшу кров, потім трішки відкинувши краї плащу ніби тільки зрозуміла що я босонога і запитально глянула на мене, я лише тяжко зітхнула мотаючи головою, мов навіть не питай, розкажу - не повіриш. Вона швидко, але обережно перемотала мою ногу.

- Ногу потрібно змащувати маззю раз на день, еліксир який я виписала приймати тричі на добу після їжі і чекаю вас через тиждень на повторний огляд, - вона знову зазиваючи косилась на Ділана, але вже не так, видно їй теж не надто подобалась нака недбалість чоловіка.

- Якщо буде така потреба,- недбало кинув їй,- я ще довго маю тебе чекати і так багато часу витратили,- а ось це вже мені і я буду не я якщо не згадаю йому це при нагоді. Не обов'язково бути таким козлом.

Я майже спритно піднялась, подякувала лікарці і почала наздоганяти Ділана, який до речі навіть не думав мене чекати і впевненим швидким кроком пішов на вихід, я спочатку намагалась його наздогнати, але потім плюнула на це діло і шкандибала в комфортному для себе темпі.

Ділан обернувся біля екіпажу і навіть здивувався що я так далеко від нього, а я встигла лише вийти з приміщення, зробивши глибокий вдих та видих він підійшов і знову закинув мене на плече.

- Тепер точно треба брати вихідний.

А я так втомилась від цього нескінченного дня що навіть відповідати йому не хотіла, я хотіла спати, моє тіло було виснаженим, адреналін вщух і зараз я почувалась слабкою, тому як тільки мене скинули на сидіння я заснула.