5

Як гола? Я оглянула своє напівпрозоре тіло, і нічого я не гола, в піжамі, щоправда велюрові коротесенькі шортики і маєчка з мережевом дійсно були досить відвертим одягом для цього світу, але ж я не зовсім гола.

- Відповідай!- він знову взяв себе в руки і намагався дивитись лише в очі.

* Я не гола, я в піжамі*,- сказала очевидне.

- Хто ти така?- яке рішуче питання.

* Мілана,- послідувала така ж рішуча відповідь, - до речі може зефірці цілителя викликати, бідолашна лежить головою на столі, ще й забилась мабуть*

- Розалія вже прийшла до тями, тільки чомусь не поспішає це визнавати.- голос вже був спокійним,- ти до речі поки можеш почекати в коридорі,- він звернувся до майже непритомної, але та була дійсно хорошою актрисою і навіть не поворухнулась, - не варто випробовувати моє терпіння Розалія.

І зефірка дійсно піднялась і на тремтячих ногах пішла з кімнати, ну а я мов прив'язана попливла за нею на відстані двох метрів.

- А ти Мілана куди зібралась? Нам є що обговорити.

Розалі таки вийшла в коридор, ну і я за нею. Не можу поки керувати своїм перебуванням будь де, або й не зможу взагалі.

Слідом за нами вилетів розлючений як сто чортів красунчик.

- Я ж сказав щоб ти лишилась Мілана!- тихо рикнув він.

На що я лише розвела руками.

* Я це не контролюю, я наче прив'язана до неї, лечу слідом*

- Добррррре,- знов тихо прогарчав красень, треба до речі познайомитись, бо якось «невдобно» отак звертатись.

Він торкнувся мого напівпрозорого тіла і ривком вирвав мене знов в кімнату. Я не втрималась від такого м'якого приземлення і повалилась на нього, а він тримаючи мене за руку іншою зачинив за нами двері прямо перед носом ошелешеної зефірки.

- Ти що собі дозволяєш?

Я відскочила від чоловіка, але не далеко, бо він залізною хваткою тримав мене за руку.

- Не сіпайся! Якщо відпущу знову станеш примарою.

- Мене взагалі-то все влаштовувало.- образливо кинула я.

- Я в тебе не питав! - от хам!

Я навіть відповісти не встигла як по тілу пройшов болючий розряд, я вигнулась дугою й глухо спростогнала, мене ніби блискавкою вжарило. Якби чоловік мене не притримав, я б вже валялась на підлозі в позі ембріона.

- Тихо, це зараз мине.- він гладив мене по голові притискаючи до себе. І дійсно через хвилину я вже не відчувала болю, але тепер я відчувала все інше, тепло його тіла, холод в кімнаті, те як босі ноги стоять на крижаній підлозі.

- Ти що наробив?- згадка яка освоїлась в моїй голові змусила покритись сиротами.

- Тепер ти тут не лише ментально, а й фізично. І поки ти не влаштувала істерику мушу попередити, що ти підозрювана у шпіонажі.

- Щоооо? Та тільки від цього моя істерика і почнеться! Навіщо?

- Спочатку я зроблю ще дещо, - він обома руками торкнувся моєї голови і весь мізерний вже до того хміль повністю вивітрився. І мене охопив справжній жах, мене вирвали з мого світу, це вже не просто сон, а ще мене почав лякати чоловік, від нього йшла така сила, що я відчула себе мошкою яку можуть прихлопнути навіть випадково.

- Так вже краще.- але його задоволена мармиза натякає що поки я потрібна мене не прихлопнуть. - Можеш починати говорити, почнімо з історії Розалії, що ти бачила, до речі не раджу мені брихати, за це можна лишитись голови.- і все це він каже з такою задоволеною усмішкою що аж бісить.

Я сіла на те місце де сиділа зефірка, а мій гіпотетичний кат замість того щоб сісти навпроти сперся руками на стіл прямо біля мене. Ох, потрібно опанувати себе, глибокий вдих, повільний видих, серце калатає мов скажене, але візуально я спокійна.

- Ввечері коли Розалі треба було вже додому, той придурок заманив її до себе додому.

- Заманив?- і погляд такий хитрий, підловити мене хоче кошак.

- Збрехав що у нього вкрали гроші, а Розалі сказав що смертельно образиться якщо вона не дозволить йому самому оплатити транспорт. Ця наївна квіточка повірила і пішла за ним.

- І ти нічого не зробила щоб спинити її?

- Я казала що це лише привід заманити її в ліжко, але вона мені не повірила, ну як може такий поважний Роланд бути бридкою жабою, але це вже не те, так от коли він прийшов з вином, пляшка вже була відкоркована, я майже впевнена що він щось відсипав їй. Я попросила зефірку не пити вино, і....

- І що було далі?- він трішки наблизився до мого обличча і мої думки почали плутатись, Мілана тримай себе в руках, не дивись на його губи, воно тобі не треба.

- Я не на довго відлучилась, а коли повернулась, то він навалився на неї, цілував і задирав спідницю, вона була так налякана що заціпеніла.

- Тобто вона була не проти гарно провести час.

- каже це гортанно знову трішки наблизившись.

Я від нервів облизнула губи і трішки відсунулась побачивши як його очі знову стали кошачими, з вертикальною зінецею.

- Вона була проти, тільки коли вона хотіла відштовхнути його, то нічого не вийшло, сили не рівні, що може тендітна дівчина проти грубої чоловічої сили?

- Абсолютно нічого.- прошепотіли мені у відповідь.

- От і я так подумала, тому порадила відбиватить дещо ефективніше. І у неї вийшло, якби гівнюк не схопов її за ногу тоді, то просто б приклав лід до ураженого місця і все, але він схопив її і перекинув на підлогу, тому і отримав свій перший синець.

- А як з'явились інші?- він нарешті перестав нависати і сів навпроти.

- Коли ми зрозуміли, що двері зачинені то вирішили тікати у вікно, розбили скло парасолею, і вже стрибнувши ми не помітили, що він схопив її за сукню, вона тоді добряче забилась і подряпалась об скло, але йому і цього було мало, він ломанувся до неї і Розалі з переляку приголубила і його парасолею. Це все.

- Добре, але чому ви не подумали що Роланд хотів наздогнати її аби вибачитись за свою поведінку?- знову холодний тон, а я тим часом почала закипати, ну чому чоловіка завжди виправдовують, а жінку роблять винною, спровокувала, на щось натякала, безсловесно погодилась, а гвалтівник просто не зміг встояти, бо поклик природи, інстинкти і ще якась хрінь.