4

Ооо нііііі…. Знову. А в принципі чого ще очікувати, з тих пір як я вперше побачила сон про Розалі то щоночі продовжувала спостерігати за її життям.

Але зараз все було геть не так, ми були в сірій кімнаті, навпроти сидів пузатий низького зросту чоловік. А зефірка сидить в наручниках і ковтає сльози.

* не зрозуміла, а чого це ти в кайданах?*

- Місла Розалі ви ж розумієте що ваші дії будуть розглянуті як умисна шкода здоров‘ю та загроза життю місфа Роланда.

* ви там всі показились чи що?*

- Але ж я….

- Місф Роланд отримав тяжкі ушкодження,- пузань навіть не дав їй договорити.

*я щиро сподіваюсь, що це не твій адвокат*

- Але це все просто непорозуміння, коли місфу Роланду стане краще я впевнена що ми поговоримо і дійдемо згоди.

- Його здоров‘ю більше нічого не загрожує, цілитель вже вилікував усі пошкодження.

*мало помучився наволоч, треба було ще хоча б трошки, а я взагалі не розумію чому він не на лаві підсудних, а обвинувачують тебе???*

Хміль давав про себе знати і мої думки дещо плутались, хоча дивно що я можу бути сп‘яніла уві сні.

- І він подав позов до суду, тому ви будете під вартою поки справу розглядатимуть.

* та не мовчи ж ти, подавай зустрічний позов! Чого ти як рибка тільки рота роззявляєш?*

Я навіть не встигла договорити як двері в кімнату мало не злетіли з петель, а в кімнату вбіг високий статний чоловік, широкоплечий, з підкачаними м‘язами.

* вау, йому категорично не можна працювати в правоохоронних органах, бо коли я бачу це прекрасне тіло то хочеться порушити кілька законів.*

- Тут я сам розберусь, - красень кивнув тому пузаню і за лічені секунди в кімнаті нас лишилось лише троє.

* як же шкода що мене тут не має, я б із задоволенням чекала як ти зі мною розберешся, мммм*

Я тільки зараз побачила як зблідла Розалі.

* ти чого трусишся? Це якийсь важливий та впливовий тут дядя?*

- Так.- Розалі мабуть з переляку мені відповіла.

- Що так? Ви готові зізнатись?

- Ні, тобто так, просто…

* зефірка кажи цьому красунчику правду, ці фіалкові очі не можуть належати негіднику, він тебе зрозуміє.*

- Дуже рекомендую послухати своє альтер его.

* він мене чує?*

- Так,- божечки який голос. У мене аж голова трішки закрутилась, хоча може це вино так діє.

* шкода що тільки чуєш, ех, що ж так не щастить, нарешті знайшла чоловіка мрії, а він для мене абсолютно не досяжний, гик.*

- Розалі, ви вживали алкоголь?- дивно, чого це він?

- Ннні,- злегка заікаючись відповіла зефірка.

- Дивно, ви вже готові розказати що сталось?

* Я! Я готова! Можна я? Спитай мене!* - я аж руку підняла як у школі, забувши що мене не видно.

- Розалі?- знову питають не мене, от так завжди.

- Ми прогулювались з Роландом, і в нього вкрали кошель, він наполіг на тому аби ми зайшли до нього, щоб взяти кілька монет.

- У вас з собою не було двох монет щоб винайняти екіпаж?- красунчик запитально вигнув брову.

* А вже можна говорити «а я ж казала»? Треба було ще тоді мене послухати!*

- У мене були монети, але…

- Тобто ви замість того щоб поїхати додому прийняли рішення піти в дім чоловіка пізно ввечері?

Його обличча зараз було дещо агресивним, та й рикаючі нотки в голосі проскочили, але мене від цієї сили він прибавлював ще більше.

Хоча стоп, він же зараз її звинувачує, може й заслужено, але ж…. Бідна зефірка.

* Розалі включайся, говори далі, те що він обманом привів тебе до себе не виправдовує його подальших дій!*

- То що ж було далі?

- Роланд піднявся на гору, а я зачекала у вітальні, потім він повернувся з пляшкою вина.- зефірка геть почервоніла.

- Ви ж казали що не вживали алкоголь,- знов рик, і чого він так на неї злиться?

- Я лише зробила вигляд що пила, я не пью алкоголь, але не хотіла ображати господаря будинку.

* А чого ти взагалі на неї кричиш?*

-  Бо мені потрібні відповіді, а я лише гаю час з божевільною дівкою!- від його гучного крику аж вуха заклало.

А Розалі знепритомніла від жаху, чесно кажучи, аби не вино, або як я його ще називаю «хоробра вода» то я б теж від жаху лежала б без свідомості, ну або так само висіла над стелею без свідомості. І було від чого, фіалкові очі стали значно світлішими, зіниці тепер були як у кота - вертикальні, а ще на вилицях з‘явились чорні лусочки.

* Ну і що ти наробив? Бідолашна і так стільки всього пережила, спочатку ледь не згвалтували, а тепер ще й хочуть посадити до в‘язниці за те що опиралась і намагалась втекти? Вона навіть службу порятунку викликала, хоча я їй радила тікати додому.*

Мені не поспішали відповідати, він просто дивився, вже більш спокійно і з якоюсь ніби цікавістю.

* Що ти на мене так дивишся? Ще й той пузатий казав що на неї подали до суду за спробу вбивства, це ж нонсенс, саме вона тут постраждала, а всі дії вчинені нею до того вилупка мають бути розцінені як самооборона, а не напад.*

І тут я зрозуміла що він дивиться саме на мене! Не на Розалі, а на мене!

- Хто ти?- він проковтнув і додав,- і чого ти гола?