2

Минуло кілька років як я епізодично почала бачити сни і всі вони були або про минуле, або про майбутнє, я навчилась правильно розшифровувати те що бачила у снах і мені навіть вдалося уникнути декількох не приємних, а інколи і досить небезпечних ситуацій.

Так я жила до свого двадцять п'ятого дня народження, після святкування, коли я вже заснула, я почала бачити сон, але цього разу все було не зовсім так як я звикла. Я бачила дівчину, бачила її життя, але дивним було те, що вона жила ніби в паралельному світі, де казкові персонажі цілком реальні, там були дракони, ельфи, друіди та ще дехто кого я ніяк не змогла ідентифікувати. Тієї ночі я побачила її сім'ю, батько одружився вдруге і та жінка що стала його дружиною досить дивно себе поводила з нею, не знаю як це пояснити, вона ніби й по своєму піклувалась про ту дівчину, але інколи коли ніхто не дивився кидала на неї задумливі погляди, так ніби думала як би її продати дорожче.

Вони жили у великому будинку, у них навіть слуги були, всі кімнати були досить розкішні, принаймні якщо порівнювати з сучасними знайомими мені домівками. У них навіть був якийсь титул, тільки я так і не запам'ятала який, та й навіщо, я все одно не розумію їхньої ієрархії.

Так от, з тієї ночі я щодня засинаючи бачила життя тієї «зефірки», я так її прозвала, бо вона завжди була з рожевому та вся така повітряна, легка і наївна, мені це було трішки дико, бо у моєму світі діти значно раніше дорослішають. Вона виглядала років на двадцять, але поводилась як п'ятнадцятирічна.

Я вже майже місяць дивилась такий собі серіал про зефірку Розалі, за цей час мачуха Матільда звела це ніжне створіння з місцевим казанова, і активно впихувала в її світловолосу голову що це її майбутній чоловік і впускати таку можливість ніяк не можна, тож вона постійно дивилась на цього героя коханця замріяно і подумки складала список гостей на їх весілля, адже мачуха каже що зовсім скоро якщо вона все зробить як та каже Роланд освідчиться їй. Але ж і сліпому ясно, що той Роланд типовий бабій, навіть йдучи з нею по вулиці намагався не пропустити жодної спідниці, деяким навіть підморгував. Але зефірка нічого не хотіла помічати.

І ось сьогодні знову лягаючи спати вкотре пошкодувала, що в мої сни не можна з попкорном, ну або хоча б з чіпсами чи фісташками, бо такий серіальчик захоплюючий, добре що хоч я можу вставляти свої цінні коментарі, цікаво що буде далі?

Сьогодні я заснула пізніше і в світі Розалі вже сонце бігло за обрій розмальовуючи небо в романтичні барви.

- Мила моя, вже так пізно, і хоч мені так не хочеться прощатись, я мушу винайняти карету.

« ось не вірю я цьому пацику, щось він замистив не добре»

- О ні, хтось вкрав мій кошель, мила, пробач, але мені доведеться зайти в будинок, я візьму кілька монет і одразу відвезу вас.

«ага, пішли до мене, музику послухаємо, знаю я цих пікаперів»

- У мене є кілька монет...

- Ну що ви Розалія, не ображайте мене, невже ви не дозволите мені як джентельмену подбати про свою даму серця?

« ти, джентельмен доморощений, складно стелиш, мала, не велись, стій на своєму»

- Ну що ви, звісно я не хочу вас образити.

« ну і куди ти за ним йдеш, він же тебе заманює до себе додому»

Поки я засуджувала довірливість «зефірки» вони вже стояли на порозі дому.

« ну звісно, кошель у нього пропав як раз перед його домом, ага, вірю.»

- Прошу, зачекайте мене у вітальні, я відпустив слуг на кілька днів, тому доведеться сходити по кошель самому.

Пікапер пішов сходами вгору.

« та йди звідси дуринда, він і слуг розпустив, ви самі вдома»

- Роланд не такий, він просто візьме кошель.

« та який кошель, навіть я чую як він келихами дзвінкотить, зараз напоїть тебе і мій серіал перейде в категорію 18+»

- Перестаньте, я не хочу більше вас чути.

«чекай ти мене чуєш?»

- Ви постійно з'являєтесь в моїй голові і якщо Роланд дізнається що я божевільна він нізащо не одружиться на мені.

«він і так на тобі не одружиться, він лише під спідницю до тебе пролізти хоче!»

- Та як ви смієте?

Тут як раз зі сходів спустився пікапер тримаючи звісно два келихи і пляшку.

- Мила моя, я саме відправив посильного за каретою, а поки хотів проявити гостинність і пригостити вас.

« так він же слуг розпустив, звідки взявся посильний?»

- Ви ж казали що слуг немає зараз в будинку.

На обличчі пікапера нарешті був подив, не очікував падлюка що «зефірка» почне питання задавати.

- Ах мила Розалі, ну хіба посильний це слуга, це ж найманець.

«ну так, посильний - найманець, а вино без закусі це він пригостити хотів»

- Ви маєте спробувати, це легеньке вино виготовлене по моїй власній рецептурі.

« Розалі, сонечко ти моє довірливе, я тебе дуже прошу, жодного ковтка не зроби, пляшку він вже відкриту приніс, хто знає що там може бути, просто зроби вигляд що надпила і почни засипати питаннями.»

- Ну хіба що трішки.

Сором'язлива посмішка і все попливло.

Я прокинулась. Дивно що мій сон сьогодні зі мною розмовляв, але сподіваюсь, що завтра коли дивитимусь нову серію свого «серіалу» то зефірка буле в порядку.

Хоча стоп! А якщо це якось пов'язано з моїм віщуванням і зефірка в небезпеці?

Я маю їй допомогти! Взявши в аптечці подвійну дозу снодійного, випила і лягла розслабляючись, поки засинала в голові крутились думки на кшталт, мене звільнять з роботи якщо я знов запізнюсь, треба за щось квартиру оплачувати, їжа скінчилась, а ще комуналка.....

І якось непомітно мене поглинув сон. І що я бачу? Цей клятий пікапер навалився на зефірку з поцілунками, а вона б'є його по плечам намагаючись припинити. Очі як блюдця, обличча перелякане. Це я вчасно повернулась.

« тримайся зефірка, я зараз тебе рятуватиму, але ти маєш робити геть усе що я тобі скажу!»...