2

Рейнар

Рейнар, щойно повернувшись з чергової виснажливої ​​місії, мріяв лише про одне: впасти у м'яке ліжко і зануритись у глибокий сон. Та не судилося, щойно ступивши на територію замку в нього ледь не поцілила блискавка, відскочивши він помітив кілька торнадо що насувались з різних сторін, якого рагха відбувається, в цей час на його землях зазвичай ідеальний літній бриз, цьому сприяв і помірний клімат і океан неподалік. 

Його день і так був виснажливим, і втихомирення розбурханої стихії далося не так і легко. Та все ж збігаючи на третій поверх по сходах йому передали кристал, Долок:

- Де тебе носить Рей?! Я третю годину намагаюсь з тобою зв'язатись, Зена... вона, вона зникла...

Якого рагха, що ще може сьогодні статися? Мокрий одяг лип до тіла, абсолютно не додаючи настрою. Випивши відновлюючий еліксир одним ковтком, він з почуттям поставив келих і став знімати одяг.

- Як це Зена зникла? 

Не могла його сестра просто счезнути, вона не легковажно і точно не зрадниця.

- Рей, не бісись, але схоже вона пішла.

- Ти справді думаєш вона б нас кинула в такий час? - як же бісить спокій Долока, або він щось знає, або він сам зрадник, про що не хотілось навіть думати не те що повірити в це.

- Рей давай чесно, вона давно про це казала. Можливо в новому світі вона буде щаслива.

- Якого рагха Долок, ти знущаєшься. Саме тоді коли Торок і Лей, намагаються зірвати печать зі стовпів цього світу? Ще й щось не зрозуміле з погодою, в мене розряд поцілив уяви, аби не знав що немає інших магів, вирішив би що якийсь дуже сильний не навчений стихійник завівся в замку. Я ледве торнадо втихомирив. - потрібно відступити від цієї слизької теми, я ні за що не повірю, що на порозі зничення через понад тисячу років самме зараз сестра вирішила все покинути, здатися, ні тут щось не так...

Потрібно швидко переодягнутись і розібратись у цьому бедламі. І починати треба з її палацу.

- Рейййй… а відколи ти такі розмови ведеш в присутності  еммм дами?

При якій дамі, нііі невже цей гуляка просто не в собі, і вирішив пограти на його нервах. Озирнувся нікого немає.

- Дол, тобі нічого робити? Тут нікого немає.

Ні, його здивування справжнє. Шпигун? Знову?! Торок і Лей, цього разу схоже перевершили самих себе, підіслали дівчисько з даром невидимості, та все ж як вона змогла обійти всі охоронні закляття і не перетворитися на попіл? Я вже не слухав, що говорив Долок, повністю перейшовши на магічний зір бачив дівчину, її тендітну але таку жіночну фігуру, що ховалася під дивним одягом, наче вона кіцуне, а от обличчя його здивувало, на нього був нанесений якийсь зелений слиз, яка гидота. Тим не менш він не міг не помітити чарівності його юної шпигунки, обличчя, обрамлене каскадом золотистих локонів вологого волосся, було прекрасним, а смарагдово-зелені очі сяяли неземним світлом. Все в її образі настільки було дивним і двозначним, що він не зміг прийняти рішення про миттєву ліквідацію, поцілив біля її голови. Дівчина відсахнулася, і зовсім не граційно впала, продовжуючи відповзати від мене. Хм... для шпигунки чи найманої вбивці надто незграбна, та все ж може прикидатися.

Допит нічого не дав, дівча було ладне розплакатися, і головне я не відчув жодних коливань магічного фону вона не брехала. Так, несла повну маячню, але не брехала. Коли ж Зена передала привіт, я ледь не придушив її. 

Отже все таки казала правду... І що мені з нею робити?!

Поява насмерть переляканого керівничого з новиною про лоргів змусила відкласти рішення на потім. Тільки подумати лорги в моєму замку. Це фантастичні, неймовірно сильні тварини які вже стали міфом, колись вони були фамільярами найсильніших магів. Існують легенди, що лорги могли володіти магією свого господаря і в важку хвилину навіть відновлювати його резерв.

Вбігши в зал, я був шокований величезні білосніжні кішки,  одна більш пухнаста з кришталево-блакитними очима та наче зорею на лобі, а друга витончена, граційна з з палаючими смарагдовими зіницями. та знаком місяця. Їхні тіла випромінювали магічну силу, а очі сяяли розумом. А головне вони зробили навколо себе повітряний щит, який розбився лише від його сильного заклинання, і тут вони пішли в атаку, шкода... я так мріяв про них в дитинстві, та лорги втративші господаря сходять з розуму, їх неможливо врятувати. Вже занісши смертельне закляття, він закляк. 

В зал ввірвалася дівчина, як її, Дана. Кинулася до кішок,а ті до неї, в неї істерика. Здавалося його ніщо не могло здивувати, ніщо до сьогодні. Цій дівчині і її улюбленцям вдалось це двічі. по перше вона не з цього світу, що без прориву просто диво, по друге ці малі шкодниці, говорять, та ще й що. Та імператор ельфів аби почув що йому сказала ця Роззі, покінчив би життя самогубством, щоб не мучитись. А ця мала зараза навіть вусом не повела, і дивляться на мене як на пусте місце, я до такого і не звик. Чого ж була варта новина про дружину, перед очима виплив спогад, дракон його особистий символ тепер красувався на грудях його дружини. Такий же дракон тепер був і на його спині. Древній, як світ символ благословіння. 

Знайду Зену і придушу заразу малу, і мені все рівно, що вона старша сестра...