1

Сьогодні сонце світило не так як завжди, небо було затягнуте невеликими хмарами.Через них пробивались промінці ,які світили на землю .Біля вікна сиділа дівчина ,з карими очима ,кругленьким обличчям,невеликим носом та губами звали її Марія.Вона уважно спостерігала за погодою, яка була сьогодні особлива,але щось,все таки її турбувало.Для неї вітер був не зрозумілим як і люди,дерева були ніби не такі як завжди,птиці щебетали не так як колись.
Не встигла вона відійти від вікна як пролунав голос матусі.
Мама:Марія,не дивися у вікно,там покійника везуть!
Марія:Гаразд,а чому не можна дивитись ?
Мама:Доню,я не знаю ,але люди говорять, що не можна,може якесь лихо трапитись .
Марія відійшла та задавалася питанням чому?Але через пару хвилин вона забула про це, та пішла у свою кімнату .Вона заохоче малювала малюнки поки не зрозуміла ,що в кімнаті вона не одна. Дівчина не розуміла ,чому її це здається .Марія вдивлялась в кожний кут в її кімнаті також і стіні здавалися для неї дивними, ніби от-от і звідти вилізе якась потвора.Це відчуття не давало її спокій ,поки вона не осмілилась встати та підійти до шафи .Марія відчинила її,але на диво там нічого не було та все таки це відчуття не покинуло її,і вона подивилась на останню полицю у шафі.Там було дещо не живе, воно було схожим на примару ,розмитий, прозорий шматок з чітко вираженим обличчям .Тута Марія закричала не своїм голосом .
Марія:О БОЖЕ,МАМО ,ЩО ЦЕ ЗА ПОТВОРА ?!
Цей крик негайно прикликав маму .Мама здивована та налякана забігла до Марії в кімнату ,та почала розпитували її ,що сталось .
Мама:Що сталось ,чому ти кричала?!
Марія:Мамо,подивись воно там !
Тримиячий голос дівчини та вказівний палець вказував на шафу та верхню полицю, її рукі тримтіли як ніколи ,її голос був на стільки наляканий ,що ніби вона побачила те ,кому ніколи не доводилось бачити .Її маму Олену це сильно стурбувало і наступний день став поїздом до психолога .Але Марія була впевнена ,що її то не показалося і вона намагалась зрозуміти ,що то було.
Марія:Мені не могло то показатися, я впевнена в цьому .І все таки ,що то було?
Це питання не давало змогу її заснути ,а ще то обличчя засіла в її голові .
Всю ніч вона перекручувала цю ситуацію уявляючи його ,цю потвору.На ранок Марія хотіла поговорити з мамою про переїзд до іншого будинку .Приблизно до восьмої години ранку, Марія забігла до Олени в кімнату зі криками .Мама прокинулась потерла очі та з не дуже довольним голосом почала розмовляти з Марією.
Марія:Мама !
Олена:Що ти хочеш?
Марія:Мамо,благаю тебе ,давай переїдемо до іншого будинку?!
Олена:Марія,ні ,це будинок родовий ,він передавався з покоління в покоління і ми його не покинемо!
Марія:Ну мама .
Олена:Я раз сказала,ні!Поїмо і йдемо до психолога ,все зрозуміло?! 
Марія:Да мам.
Олена пішла готувати сніданок ,а тим часом Марія побігла в свою кімнату, щоб розповісти про цю ситуацію друзям .Вона написала в групу двом своїм подругам Ангеліня та Евеліні .
Марія:Я вам зараз таке розповім !
Ангеліна:Що сталося ?
Евеліна:Розповідай .
Марія довго намагалась розповісти їм про це щоб вони не подумала ,що вона псих хвора. Тим часом Ангеліна зелено-ока дівчина ,з дліним світлим волоссям, невеличким обличчям ,середніми губами та чітко вираженими скулами, а Евеліна чорно-ока дівчина, не високого зросту ,чорним волоссям,маленьким круглим обличчям ,пухлими губами та чітко вираженим носом .Вони обидві допитували Марію ,а вона не відповідала їм.
Олена:Марія!
Марія:Зараз ,мамо ,через п'ять хвилин буду .
Марія налякалась і в неї впав телефон .Дівчина включила голосове повідомлення і бистро відповіла на всі їхні запитання та розповіла за цю історію з потворою.Пару хвилин мовчання та вот повідомлення від дівчаток.
Ангеліна:Що серйозно ?О боже мій це означає,що ти бачила примару ?!
Евеліна :Яка примара ,треба було менше в телефоні сидіти.
Марія:Я правду кажу,моя мама теж спочатку так сказала і через тридцять хвилин ми йдемо до психолога..
Ангеліна:Я тобі вірю, Евеліна чому от так одразу?
Евеліна просто промовчалч та нічого не відповіла ,та одразу як Марія взяла телефон пролунав голос мами.
Олена:Марія,а ну їсти !
Марія:Гаразд .
Марія одразу вирішила написати дівчатам, що не зможе говорити та переписуватись бо йде їсти і одразу після цього до психолога .
Марія:Вибачте але я говорити не зможу 
Ангеліна:Гаразд.
Евеліна:Так ок,без проблем .
Марія худко побігла снідати після смачного сніданку Оля та Марія пішли до психолога ,але як виявилось з Марією було все гаразд .Після сеансу з лікарем вони пішли дудому .Одразу як вони прийшли Марія побігла у свою кімнату писати Ангеліня та Евеліні .
Марія:Психолог сказав ,що зі мною все ок. 
Евеліна:А ,що він сказав ?
Марія :Це із за того ,що я дивилась фільм шахів та сильно налякалась. 
Евелінв:А я говорила менше у телефоні сиди!
Ангеліна:Це означає ,що ти не яку примару не бачіла?(
Марія:Угу.