Частина 40

По окончанею трапези Меліса прибирала зі столу а Лаура сиділа на дворі дивлячись у свої руки.
- щось не так?
Кивок.
- так. Але це покищо тебе не стосується.
Меліса опустила тарілки на столик біля раковини після чого сіла біля Лаури.
- Подумай над моєю пропозицією Лауро. Добре? І яб теж хотіла побачити світ ем... ельфів? Який він?
Лаура не підводила голову.
- Я точно не пам'ятаю. Пам'ятаю що він яскравий,і там неначе все сіяло.
Пауза.
- Пам'ятаю також батьків. Ти доречі дуже схожа на мого тата.
- Така сама не отразима? хе хе 
- Ні. Я пам'ятаю що у нього теж було багато шрамів. Але тоді я не розуміла що це таке.  Доречі Мелісо.
- М?
- Тиб хотіла знову побачити свою сім'ю?
- НІ.
Меліса сама не зрозуміла як злобно прозвучав її голос. Лаура дьорнулась.
- Думаю мені краще в це не лізти.
- Правельно думаєш.
Роздався дзвук відчиненої хфіртки.
- Мелісо! Мелісо ти дома?
Це був Дейв. Меліса навіть не постаралася йому відповісти а просто почекала коли він їх помітить.
- Ось ти де Мелісо,а я тебе шукаю. Слухай, твоя відпустка закінчена. Пора повертатися до роботи. І хоч у мене досі лишилися питання до того що я тоді бачив але все-таки для тебе це нормально. 
Лаура штовхнула Мелісу у бік.
- думаю мені пора йти. Щось мені не добре. Дякую за сьогодні. І удачі вам тут.
Лаура викликала собі таксі та поїхала,в цей час Меліса повністю ігноруючи Дейва попленталась до хфіртки,але машина вже зникла. В цей час з-заду знову почувся голос Дейва.
- Мел, слухай,я от запитати хотів...
Меліса закотила очі 
- Що?
- А...ти завтра зайнята?
- Так.
- А якщо подумати?
- У мене куча справ,тому щоб ти там не хотів...
Посеред говоріння Меліси Дейв дістав з карману два білета на консерт групи"Вольта"  та помахав ними перед Мелісою.
- О ну слухай, може у мене і буде кілька вільних годин.
Дейв посміхнувся.
- Знав що спрацює. Але за це ти мені будеш дещо винна.
- Слухаю.
- Прогуляємюося разом після консерту? 
- тю,та я на все згодна за таке золото.
Дейв кивнув.
- тоді,чекаю завтра. 
- Бувай.
Як тільки на подвір'ї нарешті нікого не було Меліса нарешті розслабилась та пішла у будинок. Там її чекав Блодвен, який не відомо коли повернувся. Вона трохи розповіла йому про все що було,і на диво він мовча вислухав. Благодаря тому що було тихо дівчина швидко заснула у ліжку. Наступного дня, з самого ранку Дейв заїхав за Мелісою і вони поїхали на консерт. Потім Меліса виконала свою частину договору і вони пішли гуляти. Меліса помітила що Дейв усячески їй потакав. Захотіла вона морозива,ідемо їсти морозиво. Случайно сказала що хотілосяб чогось солодкого,і вони уже скупляють три коробки улюблених цукерок Меліси. Хоч і від цього вона відчувала себе не зручно але Дейв відкази не приймав. Йдучи по під ринок Меліса зупинилася зацікавлено глянувши на квіти,на назві було написано "Гербери ромашкові",квіти були гарні,але все-таки Меліса не особо любила садити клумби,тому одразу пішла далі. Вона помітила що Дейв трохи відстав а через кілька хвилин у руках дівчина уже несла букет тих самих квітів. Бля,та він навіть насіння їхнє купив на всякий випадок.
- Я не особо люблю квіти.
- Ну я помітив що ти на них дивилася. От і подумав що вони тобі напевне сподобались.
- я дивилася на них пів секунди 
- і мені цього було достатньо.
Обличчя Дейва освітила мяка та радісна посмішка. 
Меліса злегка відвернулась.
*Ідіот.
Проходячи біля мосту Меліса зупинилася заглядівшись на диких качок,вона і не помітила що Дейв зник,а потім зявився з хлібом у руках.
- Можемо їх прикормити. 
- Звідки у тебе хліб?
Дейв знизав плечима 
- та тут магазин не далеко був,ну я і збігав, купив. 
Обличчя хлопця стало якимось дивним,задумливим.
- Якщо ти хочеш щоб я тебе сфотографував га фоні них то знай, з мосту це буде не дуже гарно, може впринципі спуститися до пляжу. Але це довго. Хм...
- Не потрібно мені нічого. Хоча, впринципі ми можемо прикормити і спіймати одну. Запечена качечка,саме те що треба.
Дейв схилив голову на бік.
- Ти голодна? Миж недавно їли.
- Цукерки і морозиво це не їжа. 
Дейв знову задумався.
- Ну хочеш,ось хлібчика пожуй,я качкам інший куплю.
Меліса підняла одну брову.
- Не ну ти серйозно?
Поруч з Мелісою стояв великий мальчик поліцейський, і по совместительству невдуплениш. Він завис. Хвилина, друга,третя... І Дейв знову кудись пішов. Повернувся він з двома пакетами продуктів.
- Яб звичайно міг повести тебе в ресторан чи типу того,але я пам'ятаю що у тебе вродіби проблеми зі шлунком. Тому я купив продуктів. Можу щось тобі приготувати. Жирне тобі не можна,та і дуже хімічне теж,тому я узяв в основному овочі. Зроблю нам салату. Ходімо.
Тепер Меліса стояла у ступорі. Качки в цей час кружляли біля мосту не розуміючи,чому їх не годують. 
- Ти вирішив з менн вегана зробити чи що?
Меліса підійшла до Дейва швидко витягнувши з чехла на його кармані пістолет. Швидкий і точний вистріл та качка більше хліба не просила. Меліса розірвала хліб на кілька шматків і кинула у воду іншим качкам,а у тепер пусту торбинку поклала свіжо застрелену качку. Проходячи повз Дейва вона повернула йому пістолет.
- Я хочу м'яса.
Нарешті вони приїхали до дому Дейва,він запік здобич Меліси і нарізав кілька різних салатів. Меліса в цей час просто сиділа в обнімку з подарованим букетом. Коли все було готово Дейв подав блюда на стіл. На здивування Меліси, салати були досить смачними, та і качка теж.
- Ні ну ти повар,ну від бога.
Дейв слабко усміхнувся.
- Радий що хоч це тобі сподобалося. Знаєш,яб міг тобі готувати часто.
- Тобто?
- Ну тобто,яб міг готувати для тебе та привозити тобі обіди на роботу. Що думаєш?
- Я думаю що ти надто багато на себе береш. Хоча сьогоднішній день був досить цікавим.
- Тобі сподобалось?
- Звичайно. Я давно так не веселилась. Але все-таки,з чого це все раптом?
Дейв знизав плечима і злегка відвернув голову.
- Просто захотілося провести з тобою час,та і порадувати тебе хотів. 
- ну,у тебе вийшло досить не погано.
Раптом Дейв підвівся та злегка обійняв Мелісу за плечі.
- Радий це чути.
Він відсторонився та знову сів на своє місце.
- Слухай,Мел,я пам'ятаю що більшим нам не бути,ти уже говорила,алеж ми можемо бути друзями,просто хорошими друзями?### Просто я помітив що ти почала мене якось...ігнорувати чи що.
- Ну...так,маю визнати, останнім часом я відносилася до тебе не особо добре, навіть не думала що ти помітиш.
- Але я помітив,і не розумію,що я зробив не правельно?
- почав за мною бігати, ось що було не правельно. Дейв,ми можемо бути друзями,але ти іноді переходиш цю межу друзів. От від чого і все так. Просто...просто починай звертати увагу не тільки на мене,і слухайся не лише мене.
- А ти це сприймай не наче я щось до тебе маю,а наче я твій слуга.
Вздох.
- Добре. Нехай буде хоч так.
- Доречі 
Дейв знову підвівся
- Що думаєш на рахунок ночовки?
Дівчина розгублено підняла погляд.
- Тобто? 
Він зклав руки за спиною
- Ну просто,можеш заночувати у мене,ну якщо хочеш. 
-_-...
Дейв захисно підняв руки 
- Я тільки у цілях щоб ти просто перепочила. Ато я помітив що коли не прийду до тебе у тебе завжди гості. Може тобі,ну не знаю...перерву зробити? Просто щоб ти відпочила Мел.
- По перше, не називай мене "Мел" я "Меліса". По друге,у мене на завтра справи,тому я маю бути дома.
Він понуро опустив голову.
- Добре,тоді я відвезу тебе додому.
Вони зібралися,і ось вже їдуть по дорозі. Всю дорогу вони мовчали. У дома Меліси, Дейв допоміг вигрузити коробочки з цукерками,та передав їй кілька тарілочок з салатами. Меліса просто стояла поруч і обіймала букет. Попрощавшись з Мелісою Дейв нарешті поїхав додому.
- Дякую за день. 
Меліса вздохнула та зайшла до будинку де на диво були відімкнені двері. Увійшовши в середину меліса завмерла. Перед нею сидів  Нейтон.
- Привіт привіт дорогенька. Бачу ти була на побаченні. Як все пройшло?
- Нейтон...якого хрена. Блодвен! Ти блять де!?
Нейтон підвівся та підійшов майже в притул до дівчини.
- Це хто? Ти з кимось ще живеш? Дивно,я оглядів весь будинок,але нічого і нікого не знайшов.
Тіло Меліси було напружене а руки мертвою хваткою стискали подарований Дейвом букет.
- Якого хрена ти тут робиш? 
- спокійно, красуня. 
Нейтон зробив невинне обличчя і відійшов.
- Я просто прийшов у гості. Так ти тепер приймаєш гостей?
- Ні,що ти. Як я можу. Може тобі ще чаю налити.
- Та ні,я сам. 
Він обернувся та поклав кипятитись воду. Та почав відкривати шкафчики у пошуках чаю. Не встигла Меліса і щось сказати як раптом за спиною біля вхідних дверей пролунав ще один голос.