Частина 38

Лаура швидким кроком йшла до кабінету дідуся. 
- Дідусю,я в дома,і ти не повіриш що я дізналась.
Верен побачивши Лауру в мить розслабився та обійняв дівчину.
- Дівчинко моя,куди ви ділись? Де ти була?
Лаура відсторонилась від старіка та мало не стрибаючи заговорила.
Це не важливо, важливо те що книга заклинаннь існує,і я знаю де вона.
Верен повернувся в крісло.
- А ти як зазвичай сліпо віриш у легенди.
- Ей,завдяки цій вірі ми знайшли стража.
- І майже одразу його втратили. Через ту дівчину.
Лаура сіла на стіл і закинула ногу на ногу.
- Доречі що до цього. Меліса має здібність переміщуватися по світам,також вона має здібність робити будь-які об'єкти з допомогою сили. Але вона не вміє цим усім користуватися. А ще книга у неї. 
Старік вздохнув.
Ти впевнена що та книга не підробка? І звідки ти взагалі стільки знаєш про ту вискочку?
- Оооо,ти не повіриш що зі мною було.

               Після довгого розказу
Верен тепер був зацікавлений не менше Лаури.
- Значить ось воно що було. Ти молодець що змогла зблизитись з ворогом і щей при цьому повернутися додому. Тепер лишається одна проблема. Книга заклинаннь існує,але підвласна лише господарю. І ні у нас ні у неї немає другого клинка стража. 
- так
Лаура хитро усміхнулась 
- І що ти вже удумала проказниця?
- Ну... По моєму маючи таку силу влна наверника спробує знайти інший клинок. А ми маємо лишити її без такого прекрасного захисту як Блодвен. А от на рахунок книги,отут проблема.
- Немає жодних проблем,головне взяти її в полон там її вже не буде куди втекти.
Митєво обличчя Лаури втралило всю радість.
- Ні.
- Що значить ні?
- Ні ми не будемо її змушувати чи брати в полон.
Старік насупив брови.
- Привязалася? Так швидко 
- Ні. Просто вважай вона мене повернула додому,я в долгу перед нею.
- Хех,ти думаєш раз я старий то я і сліпий. Кажи правду.
Лаура повержено опустила голову.
- Миж така велика компанія,і я вічно усім маю усміхатися і не показувати нічого. Ні своєї історії,ні сили, нічого. Дотогош, вона казала що з нею можна домовитись. То може використаємо мирний спосіб?
Ти хочеш забрати стража,а потім з нею домовлятися? Якось дивно звучить,не думаєш?
- Не зовсім,якщо ми знайдемо другий клинок то ми обоє станемо хазяїнами,тобто це буде вважай гарантією, томущо настільки я пам'ятаю у записах говорилося що він буде захищати хазяїна. Виходить він не дасть їй напасти на нас,і нам напасти на неї. Ну невже не геніально?
Верен знову відкинувся на спинку крісла.
- Так так,ти моя розумниця. Але що буде з цього всього? Ти думала?
- Я не знаю,тому не можу сказати.
- Ясно, ну тоді з поверненням Лауро,і удачі в твоїх планах.
Лаура здивовано підняла голову.
- Тобто моїх?
- Тиж знаєш,мені з моїми роками вже лишилось не довго,і вскорє це все,все що я построїв для нас,вся організація,перейде до тебе,і тобі уже час вчитися нею управляти. Дотогош у твоїх жеж інтересах щоб твої плани збулися,я буду допомагати,але не зможу бути поруч завжди. 
Лаура зістрибнула на землю та кинулася в обійми дідуся.
- ДЯКУЮ,ох, дякую дякую дякую,я тебе не підведу.
Верен з гордістю глянув на Лауру.
- Я не сумніваюсь.