Частина 35

Меліса та Лаура таки продовжили йти по під річку. І через деякий час їм таки вдалося знайти місце де був їхній лагерь. Лишалася тільки одна проблема. Воно було на іншому березі. Меліса з коса глянула на Лауру.
- Ми б швидко перебралися,якби коє хто не втопив наш човен.
- Цей коєхто не ставби топити човен якби коє-хто інший не затаскав його в нього.
- Ну ти як хочеш, а я туди.
Меліса зняла костюм який вони украли з особняка після чого розбіглася та пірнула у воду. Борячись з течією і тримаючи речі над водою вона таки виплила на інший берег.
- Ну,і довго тебе чекати?
Лаура стиснула зуби та сіла на берег.
- Якже ти любиш насміхатися. Я не попливу.
- Ти хочаб спробуй. Це не так важко як здається.
- Я сказала НІ.
- І от навіщо така впертість. На замітку я тебе не перенесу. З цією штукою на руці важко і не зручно.
- Точно. Твоя сила. Зроби міст.
- Як я його тобі зроблю? Я не вмію.
- Так само як ти зробила тримач для зброї.
- Я навіть не зрозуміла як у мене вийшло його зробити. Ех, почекай там.
Меліса знову пірнула у воду
- А куди я по твоєму дінусь.
Як тільки Меліса опинилася знову біля Лаури  вона назад одягнулась і запитально нахилила голову на бік.
- Що мені робити? Знаю ти не хочеш мене вчити. Але я не умію.
- Ну собствено,а що мені ще лишається.
- Нє ну є варіант як по бистрому навчити тебе плавати 
- Не продовжуй. Ладно твоя взяла.
- Уряяяя
- Заткнись
- Лядна.
Лаура підійшла до Меліси.
- А тепер зосередься і слухай мене. Я не багато знаю про твою способность. Тому мало що зможу допомогти. Спробуй просто уявити обєкт який ти хочеш створити.
Меліса спробувала зосередитись але нічого не вийшло.
- Ну не виходить у мене.
- Все в тебе вийде. Досить скиглити. Уяви з чого складається цей об'єкт.
Меліса знову спробувала зосередитись але замість бажаного мосту перед Мелісою зявився чайник.
- Ой
- Ще раз
Цього разу зявилася каструля, потім тарілка, потім чашка.
- Все,досить.
Меліса опустила голову.
- про що ти думаєш Мелісо?
- Про міст.
- Ні,твої думки ідуть кудись у іншу сторону. На що ти блін відволікаєшся?
- Ну... Я просто хочу додому,і мені згадалося як я іноді готувала для себе якусь єрунду. Хех. Я просто не можу зосередитись. 
- Меліса. Ти маєш.
- Знаю я.
- Тоді перестань відволікатись.
- А може досить уже командувати тут мною. Я просто хочу ДОДОМУ!
При взмахові руки Меліси,дивне знарядя на її руці послабилося і клинок вискочив з середини розрізаючи простір. Перед ними розкрився портал. І сама цього не помітивши Меліса упала в нього,а за нею митю стрибнула Лаура. Вони приземлилися на горищі. На горищі дому Меліси. Меліса навіть не встигла особо оглядітися як просто безсило рухнула на землю. Вона більше нічого не бачила. Схоже вона потратила за багато сил. Прокинулася Меліса у своїй спальні,вона підвелася та почала оглядатися.
- Так це все був просто сон,я знову дома.
- Якбиж
Меліса повернулася на звук і побачила Лауру. Вона спокійно сиділа у кріслі біля ліжка.
- Лаура?
- М?
- що сталося?
- Не знаю,але ти якимось чином знову відкрила портал. І тепер є ще одна проблема. Мені потрібен не Блодвен. Мені потрібна ти.
- Знову будеш користуватися мною? Хоча...уже впринципі всеодно.
- Меліса зарилася головою у подушку як раптом відчула як щось невелике застрибнуло на неї, після чого злізло і згорнулося поруч. А через кілька хвилин почулося задоволене мурликаня. І нарешті Меліса не витримала і обійняла пухнастий комочок.
- Мася...я і за тобою теж сумувала. Хто гарна киця,ти гарна киця.
Нарешті Меліса підвелася з ліжка на ноги. За вікном була уже ніч.
- То ти ночуєш у мене?
- Ну....я... ні. Я просто чекала щоб ти прокинулась і...
Меліса присіла біля крісла де сиділа Лаура 
- Нужбо. Уже ніч. Випємо чаю і заночуєш тут. А завтра роби зі мною що хочеш.
Лаура була здивована з цього жесту.
- Ну...добре,але навіщо тобі це? А і доречі,перемиря закінчено. Тому це
Вона покрутила клинок в руках.
- знову моє.
- Добре добре.
Меліса потягнулась.
- Не знаю як ти,а я хочу щось перекусити. Іду щось приготую.
- Ну я тоді...
- Ти сидиш тут. Ти ж мені ще не розповіла для чого тобі ця книга і що ти взагалі таке. І жодних но,ти обіцяла.
- Добре,твоя взяла.
Меліса кивнула,вона пішла у іншу кімнату та перевдягнулась у свій одяг. Після чого пішла та кухню.
* Тут такий безлад. Схоже Блодвен був не надто розчарованим що я зникла. 
Меліса прибрала на столі та помила посуд, після чого начистила картоплі і закинула жаритись. Згадавши про недавно куплену курку Меліса відчинила морозилку. Але курки не було на місці.
- Блодвен! Я його убю! Дось живе тут і ні за що не платить так щей мене обїдає. Ну нехай він тільки з'явиться. Заставлю щоб скидався на їжу і все інше.
Поки Меліса готувала і ругалась. Лаура просто сиділа у кріслі та читала викрадену книгу. Буквально через кілька сторінок вона зрозуміла що це просто безделушка з обкладинкою книги магії.
* І заради цього ми мало не померли. У мене нерви,мені потрібно щось задушити. 
Помітивши як Мася почела відходити від неї через її поганий настрій, Лаура погладила кішку та підняла її на руки.
- Спокійно кицюня, тебе я душити не збираюсь. Тут для цього є Меліса.
Лаура поклала кішку назад на ліжко а сама вирішила трохи прибрати у цій кімнаті. По перше в ній було все розкидано,по друге Лаура хотіла відволіктися. Майже одразу після початку прибирання Лаура здивувалася як Меліса тут взагалі живе,у розкиданому одязі вона знайшла пістолет,правда без патронів. А також коробку сигарет. Але Лаура таки не здалася і розклала всі речі на місце,ну як на місце,по своєму на місце. Але коли вона складала речі то помітила на одному шкафу рамку для фото. Лаура взяла її та протерла рукою. На зображенні був чоловік та жінка а між ними з незадоволеним обличям стояла Меліса. Чоловік та жінка теж не особо посміхались. Лаура усміхнулась та поклала фото на стіл біля вікна. 
- Схоже це у них сімейне. 
- Нє,у нас була відбита тільки я.
Лаура підстрибнула від неочікуваного голосу з заду. Повернувшись вона побачила Мелісу яка тримала у руках піднос в якому було дві тарілки з жареними грибами з картоплею і з боку салат. 
- Я знайшла гриби в морозилкі. Тому ось що вийшло.
- О, швидко ти.
Меліса поклад піднос на стіл та підсунула до Лаури одну тарілку. Вони тільки сіли за стіл а Мася уже дивилася на них голодними очима.
- Ооо кицюня йди сюди 
- Ні,я її лишила. Є у неї що їсти.
- От жеж, Меліса не будь такою.
- Я така яка є. Уж вибачайте. Їж давай.
- А це взагалі безопасно їсти,просто згадуючи які ягоди ти приносила мені страшно за гриби.
- Безопасно,у грибах та я розбираюсь.
Лаура нарешті теж почала по трохи їсти.
- Я бачу ти розібрала мої речі, навіщо? 
- Просто думала приберу тут трохи.
- Ні ну за спробу звичайно дякую але тут одна купа була від химікатів а іншу взагалі потрібно було спалити. Ну да ладно.
Лаура припинила їсти.
- Я не знала.
- Нічого,я потім сама переберу все.
Коли вони закінчили трапезу Меліса віднесла та помила посуд після чого повернулася назад до спальні.
- І так,я слухаю, що ти таке,і що це за книга.
Лаура сіла на ліжку і вказала на книгу.
- Про книгу багато не скажу бо це фальш. Я думала це книга магії,за допомогою неї ми моглиб відкрити портал. Але ні. Це просто безделушка.
- Ну якаж безделушка,мені типу не всеодно чим в грубі палити.
Лаура усміхнулась та продовжила.
- Ну а я як ти вже чула ельф.
Лаура заправила пасмо волосся за вухо показуючи які вони у неї загострені,явно не як у людей.
- Знаєш, після тієї всієї херні я вже вірю у все.  Правда наскільки я пам'ятаю той ідіот щось говорив про портал і хотів вроді як тебе продати.
- Хех,ти так просто все сприймаєш. Ну фактично я не з цього світу.
- По подробніше.
- Ну коли мені було п'ять я гралася не далеко від дому батьків,я досі їх пам'ятаю. Але раптом переді мною зявився чи то портал чи то розлом. Ну і я туди впала. Я потрапила в цей світ і якби тепер хочу додому.  А Блодвен уміє відкривати портали між світами,але я не думала що ти теж можеш.
- Так он воно що. І чому було одразу так мені і не сказати. Но ні,вони вирішили нападати. Хех. По моєму ми зможемо якось домовитись.
- Не впевнена.
- Чому,ну вроді нормально ж говорили.
- Ну...мій дідусь не особо любить говорити. 
- Он воно що. А ти ?
- Я не знаю чи можу тобі довіряти це. Але все-таки,ти показала себе добре. І тепер я просто не впевнена.
- Ясно. Хм... доречі щось я не бачу ніяких вояк. Ти ще не ходила до них?
- Ні.
- Мило, вирішила дати мені змогу відпочити.
- Мг.
Лаура знову глянула на фото.
- Що значить ти була самою відбитою з усіх?
Меліса взяла фото та вказала на чоловіка і жінку.
- Глянь на них,це мої батьки. Виглядають як арестократи так? Хех і мені теж трохи цього передалося,але не в характері. Я була раздолбай.  Поки мені старалися втерти що я маю бути кращою за всіх,маю вчитися маю мати якусь класну роботу. Ну а я...я вибрала бути просто щасливою. Я не вчилася а лазила по заброшкам. Потім працювала баристою. Вони були так розочаровані. А потім стався ще один казус. Замість зятя,я привела невістку. Ну і це була їхня останя крапля. Ми посварилися і я з ними не спілкуюсь.
- Оу,то у тебе є хтось і...
- Ні,ми з нею припинили спілкування томущо мені довелося переїхати,але припинили на добрій ноті. 
- Ясно... Ну тоді тепер ми квити.