Частина 31

                 Пустота
Блодвен та Алтаір сиділи у пустоті.  Блодвену на диво сподобалося сидіти у тиші. 
- І давно ти тут?
- Де саме?
- Ну в пустоті.
- Дай подумати... напевне десь примірно з народження.
- Ого,і ти я бачу взагалі тут нормально так устроївся. Тиша, спокійно,кайф.
- Хоч я тут і не по своїй волі але так. Тут досить не погано.
Блодвен підстрибнув та почав левитировать над головою Алтаіра.
-  в сенсі не по своїй волі?
- В прямому. Тобі цікаво.
- А ти розкажеш?
- Якщо ти сядеш,то можливо.
Блодвена таки перемогла його власна цікавість і він сів поруч з Алтаіром.
- Ну...всеодно нема чим тут зайнятися. 
Алтаір зняв свої окуляри та повернувся до Блодвена.
- щож,Блодвенмареінаріон це доволі довга історія, мене створили в першу чергу як зброю, а потім вже вселили в мене коли я був у вигляді великого молота душу. Я отримав свідомість,але був рабом цілі століття я служив і не мав права на вибір до одного моменту.... Коли я набрав сили і зміг зламати окови рабства, я отримав свободу і став безликим,але с цим я втратив свою пам'ять хоча бажання залишилися. І я не пояснивши абсолютно нічого почав захоплювати і руйнувати світі від своєї злоби на все живе. Я зламав багатьом живим створінням життя і міг би і далі це робити, але прийшов невідомий безликий який відправив мене в заточениє хоч я і сидів сам і не мав сили такої яку мав в ті часи, все ж таки невідомий зберіг для мене невелику кількість сили. Пройшло багато століть на самоті, я згадав своє минуле, зміг вивчити декілька нових заклинань хоча вони і доволі простенькі,але все ж таки вони доволі веселі, я зміг повністю забути свою ненавість і злобу на все живе. Ну якось так.
- Щож,не сама райдужна історія звичайно.
- Та да. А ти?
- Що я?
Алтаір зхилив голову на бік.
- Хто ти такий?
Блодвен піднявся над Алтаіром.
- Ну у мене менш цікаво ніж у тебе. Я був створений двома магами щоб бути помічником. Контракт сили зі мною можуть заключати лише маги.
- Оу,то ти теж раб?
- Ні, скоріше помічник. Разом зі мною було створено два артефакти,клинки. Їхній хазяїн отримує частину моєї сили. Я не можу навредити тому хто уклав зі мною контракт. І маю захищати його. Але нічого більше. Мною ніхто не може помикати. Ніхто не сміє навіть пробувати. Ну якось так. Як бачиш я трохи скучніший ніж ти. Але зі мною не скучно. Хех.
- Ми з тобою трохи схожі. Може побудеш ще трохи тут?
Блодвен приземлився на ноги.
- Я не проти...
                  У домі Меліси
Рамі та Фелікс по черзі гралися з кішкою іноді перевіряючи час. Рамі час від часу виходив на свіже повітря і з ругательствами щось бурмотав собі під ніс. Ось на дворі уже стемніло а Меліса так і не з'являлася. 
- Так...ну то заночуємо тут?
- А у нас є вибір?
- Думаю що ні. Ходімо, я знаю де можна лягти.
Пройшовши у спальню Меліси Фелікс зупинився біля великої двох спального ліжка. За кілька секунд Фелікс був уже роздягнений та розбігшись застрибнула на ліжко.
- Оооо да....кайф
Рамі перетворився назад у свою звичну форму.
- Я не буду спати з тобою в одному ліжку.
- Ну можеш впринципі на підлозі поспати....
Рамі закотив очі і ліг на інший край ліжка.
- Ми щей у чужому домі і в чужому ліжку,тай щей разом.
Фелікс потягнувся і зарився обличчям в подушку.
- Мелісі просто про це знати не обов'язково.