Частина 29

Меліса одним швидким рухом забрала клинок і відійшла.
- Ти б була не поганим бандитом,не хочеш роботенку?
Меліса усміхнулась і махнула клинком,але розлом більше не відчинявся.
- Ееее! Ну нет...
- Ви ще хто такі!? Ви на часній території!
Меліса підвела голову і усміхнулась, перед ними стояв високий та мускулистий чоловік, але уви Меліса бачила в ньому лише помеху.
- Іди куди йшов,заважаєш.
- Та ви! Я викликаю поліцію.
- Ах ти йобаний мудак...
Але не встигла і Меліса щось ще зробити чи сказати як чиясь рука схопила її за капюшон і потягла за собою, це була знову ця дивакувата дівчина. І клинок знову був у її руці.
- Ей,не чесно. Ай!
Меліса спіткнулась і сперлася на поранену ногу.
- Бля,я хочу додому... 
Дівчина через секунду зникла з поля зору Меліси. Меліса-ж лише устало зітхнула. 
- За що мені це все...
Меліса пошкандибала в перед, тут була якась дорога,ну клас. Схоже я тут на довго. Меліса довго не йшла,не змогла,вона дійшла до ближнього дерева і сіла під ним. Через всю цю суматоху вона надто сильно навантажила ногу,що їй уже впринципі і аукнулось. Але у спокої Меліса була не довго. Буквально через пів години перед нею знову постала та сама дівчина,і швирнула клинок у дерево під яким сиділа Меліса.
- Хех,промахнулася красуня;)
- Ну дякую,а тепер бери його і повертай нас додому.
Меліса взялася за рукоятку та витягла клинок з кори дерева.
- Якби я знала як це зробити,то уже зробила.
Через те що рана відкрилась і кров уже пройшла через пов'язки, Меліса відчувала себе ослабленою,і їй було впринципі плювати. Дівчина присіла навпроти Меліси.
- Скажи,як ти могла володіти такою зброєю,підкорити стража,і блять не уміти цим усім користуватись!?
- Ей,я тобі навіть більше скажу, Блодвен сказав що я володію магією,але я в душі не знаю як нею користуватись.
- Те що ти маг я вже знала. Так,стоп,ти сказала що не вмієш користуватися магією? Це я вибачаюся як?
- Та отак якось,я навіть не впевнена що він не збрехав.
- Алеж... Ти народжуєшся з магією, невже за стільки років ти не вмієш нею користуватись
- Ага,от тільки я не народжена магом,цею єрундою мене наділили безликі. 
По обличчю дівчини було видно що вона зацікавилася. Меліса усміхнулась і спершись на здорову ногу підвелася та простягла руку.
- Раз ні я ні ти не може повернути нас у наш світ то думаю нам тут сидіти довго. Тому... напевне... Меліса
- Я і так знаю як тебе звати. І якщо не шукати спосіб вибратись то тоді ми звичайно тут на довго.
- Блодвен говорив що може мене знайти будь де,тому думаю він прийде.
Дівчина не на довго задумалась після чого вздохнула.
- А це значить що я маю його чекати тут з тобою. Ну клас.
- Не обов'язково,ну можете лишитися тут.
Нарешті дівчина здалася. 
- Лаура.
Лаура подала руку Мелісі*
- Ого,та у вас все краще і краще,прекрасне ім'я леді.
Лаура оглянулась на дорогу.
- щож...раз ми так сказати заклали времене перемиря, може прогуляємося?
- Не любиш сидіти на одному місці?
Лаура кивнула.
- Ну добре.
Меліса обернулася до дерева та зламала грубу гілку, після чого обломила мілкі сучки та сперлася на неї.
Лаура запитально вигнула брову.
- Ти дивна.
- Ой хтоб говорив. Пішли давай.
Лаура рушила в перед по дорозі а Меліса ледве пошкандибала за нею спираючись на палицю. 
- Так значить Лаура. Щож, навіщо тобі Блодвен,сподобався чи що?
- Він мені потрібен для моїх цілей. 
- Ясно,але для яких ти певне говорити не будеш. Щож,ладно.
- Ще чого удумала. Я не стану собі робити гірше.
- Знаю, розумію.
Вони йшли в тиші примірно хвилин десять.
- Доречі 
- М?
- вибач що тоді мало не втопила тебе у болоті. Певне це було трохи жорстоко.
- Ого,ти вмієш вибачатись. Я здивована.
- Я щей танцювати вмію.
Меліса підморгнула,на що отримала не задоволене обличчя Лаури.
- Веди себе будь ласка нормально 
- ну добре добре. Ти як бачу взагалі веселитися не любиш.
- Люблю,але не зараз.
- Оу,а що ще любиш?
- люблю коли мені ніхто не заважає.
- Ну уви тут я нічим не зарадю,я люблю все псувати.
- я помітила.
Ішли вони десь годину і дійшли до якоїсь старої заправки. Уви вона була не робоча.
- Може давай присядемо?
Лаура кивнула і вони сіли на лаву.
Не далеко Меліса помітила чоловіка який торгував яблуками та апельсинами. Вона усміхнулась та пошкандибала до його прилавку.
- Ай, яблучка солодкі свіжі,апельсини манго, ківі. Вибирай чого бажаєш...
Меліса привітливо посміхнулась. 
- Щось я ні ківі ні манго на прилавку не бачу.
- Є все є,тока у машині стоїть,щоб не зіпсувалось. 
- Так може покажете товар,авось візьму у вас чого.
- Та без бе.
Але у Меліси були інші плани. Поки чоловік пішов до машини щоб дістати ящики Меліса спритно взяла кілька яблук і митю побігла на одній нозі у заправку, після чого махнула рукою Лаурі. Лаура лише підвелася і спокійним кроком підійшла до чоловіка,вибачилась і простягла йому свій браслет з якимись камінчиками,по виду дорогий. Після чого пішла у заправку. Меліса сиділа на стенді де раніше були закуски.
- Ну от і навіщо?
- а томущо ти його обікрала.
- ПФ,і що з того. Ти он теж мене обкрадала.
- Обкрадати злодія це не злочин.
Лаура вистрибнула на стенд і сіла поруч з Мелісою. Меліса лише закотила очі та простягла два яблука Лаурі.
- От тільки не потрібно строїти з себе правельну. Ми всі не без грішка.
Лаура взяла одне яблуко з рук Меліси та відкусила.
- я нічого з себе не строю. На відміну від тебе я веду себе спокійно.
- Ну ладно...
Вони сиділи в тиші примірно годину ато і півтори поки нарешті тишу не порушила Лаура.
- Ти казала що не вмієш володіти магією,так?
Меліса кивнула.
- Це досить дивно...
- Ну взагалі я умію бачити типи магії але я...напевне не мала про це казати ,особливо тобі.
- Хех,та не хвилюйся, якщо тебе це так заботить то ось.
Лаура взмахнула рукою і навколо них з'явився енергетичний бар'єр.
- Ну ось, тепер і ти знаєш одну мою способность.
- Вау,маю сказати,корисна штука. А я так можу?
- Не знаю.
- Знаєш,у інших обставинах яб попросила тебе мене трохи повчити але ти явно не за хочеш робити свого ворога сильнішим.
- Ну щож, схоже в тебе трохи таки є мізки в цій голові.
Меліса усміхнулась і зістрибнула зі стенду приземлившись на здорову ногу. 
- Але я зате прекрасний воїн.
Лаура подивилась на поранену ногу Меліси і закотила очі. 
- Може вже досить себе восхваляти. Меліса. Доречі.
Лаура вказала на небо.
- Уже темніє, якщо Блодвен з'явиться десь завтра то нам потрібно десь заночувати.
- От чогож ти така не довірлива. Ну ладно якщо так хочеш то давай заночуємо тут.
- ну ні, сюди стовідсотково припреться якийсь бомж або алкаш.
- Ну не знаю, мені подобається,ніч сьогодні тепла. 
- Ну то будь тут.
Лаура вийшла з заправки а Меліса пошкандибала за нею до самого дерева. Лаура за кілька швидких рухів уже була на грубих переплетених гілках.
- Ого а ти вправна. Не боїшся там заснути та впасти?
- Ні..
- ясно, ладно,то я спати. І схоже я теж бачу хороше місце.
Меліса хоч і з трудом але вскарапкалась на дах від заправки та зручно розляглася на ньому. 
- Прекрасно і безопасно.
                       Skep 1 година
На дворі почалася сильна злива і Лаура та Меліса промокші до кісток сиділи у заправці.
- Ну і як тобі дерево, хех,скупалася трохи?
- Так само хочу запитати як тобі твоє місце на даху, протікає трохи так Мелісо?
- один один,хитро.
- сама знаю.
        В цей час у нашому світі 
Рамі та Фелікс нарешті дійшли до дому Меліси. Коли вони зайшли у подвір'я Фелікс зупинився.
- Ей, ну чого ти став?
- А ти сам подивись.
Рамі зробив крок у перед та заглянув у подвір'я. По подвірі валялися розкидані вояки. Деякі були поранені в деякі без свідомості.
- Це ще що таке? Що тут було?
- Та напевне алкаші якісь,забродили туди куди не треба. Так ану підйом і на вихід! Це часна територія!
На диво ті хто був при свідомості почали помалу топати до виходу з подвір'я. Фелікс та Рамі зайшли у будинок Меліси.
- Ей,Мел,що тут у тебе за вечірка була? А мене пригласити забули.  Обідно навіть якось. 
Але обійшовши весь будинок і подвір'я Мелісу вони так і не знайшли. Повернувшись до будинку Рамі сів на бардюр взявшись за голову. 
- Ну чому...
Рамі підняв голову до неба.
- Ну за що мені це Мамо!? Де я так нагрішив?
Фелікс який стояв поруч подивився розгубленим поглядом  спочатку  на небо в потім на Рамі.
- Оу... То твоя мама там...
Фелікс вказав на небо, після чого поклав руку на плече Рамі.
- Мені дуже шкода... Співчуваю...
Рамі смикнув рукою і відкинув Фелікса до стіни. - Ідіот. Вона божество.
- Добре добре,у кожного свої способи упоратися з горем.
Фелікс підвівся та обтріпався від пилу.
- А на рахунок Меліси,то думаю потрібно почекати її дома. Рано чи пізно вона з'явиться. 
Рамі розуміючи що іншого виходу немає лише кивнув і вони зайшли до будинку. Фелікс знайшов у столі чай та заварив їм дві чашечки. Але на звук суматохи з кухні прийшов ще один не проханий гість. 
- Кішка!?
З спальні з недовольною сонною морською до них вийшла Кішка та не звертаючи уваги на чужаків у домі просто пішла до своєї мисочки з їжею. Фелікс усміхнувся та підійшов до кішки простягнувши руку щоб її погладити. Але тут же у відповідь він отримав кілька ударів кіхтями та незадоволене гарчання.
- Ех,кішки є кішки.
Рамі лише закотив очі та відпив трохи чаю.
- Відчуваю не скоро вона з'явиться.
               Также в пустоті 
При пошуках у який світ потрапила Меліса, Блодвен знову опинився в пустоті з тим самим безликим. 
- Знову ти...
- Мг, знову я. Ти чого так ганяєшся?
- Не твоє діло. Мені потрібно знайти дівчину яка схоже случайно розкрила розлом.
- В це дитина?
- Ні.
- Ну то чому ти переживаєш? Освоювати щось нове взагалі корисно. Навіть для людини.
Блодвен трохи задумався.
- А таки дійсно,нехай побуде там кілька днів,можу ума разуму набереться. Вот доречі взагалі хто такий? Уже другий раз тут зустрічаємось.
Безликий підвівся на ноги.
- Дозвольте представитись,моє ім'я Алтаір Вега.
- Ще один Веган
- Вега. А ви хто будете?
- Блодвенмареінаріон,ну або можна просто Блодвен.
- У мене немає жодних проблем з прейзношенієм Блодвенмареінаріон. Доречі, гарне ім'я. 
- Ну... Спасибі,твоє теж нічого таке,Веган.
- Прошу,можете мене звати просто Алтаір.
- добре добре, значить Алтаір. І щожив очі і окончательно розслабився і видихнув. Блодвен окинув його незрозумілим поглядом і теж сів поруч.
- Ну ладно,і цьому таки дійсно щось є. Дивакуватий ти тип,Алтаір Веган.
- Будь ласка не коверкайте може прізвисько, якщо не можете його нормально вимовити то краще не говоріть.
- Добре. Алтаір Вега. Задоволений?
- В полне. Дякую.