Частина 28

Меліса теж відчувала не ладне тому попросила Блодвена телепортувати Хелі додому,на що той на диво швидко погодився. Коли Блодвен повернувся Меліса підшкандибала до нього.
- Тобі не здається що за нами наблюдають.
- Мг...
- Ей,а чого ти та такий напружений? Тиж наче дуже сильний. Чи збрехав? 
Блодвен відгаркнувся.
- Сильний. В тому і проблема. Я можу знищити цей світ,ні, цей вимір одним щелчком пальців. А цього робити через те що ти тут,ну по моєму не варто. Значить мені потрібно іспользувати мінімум сил. Бо можу случайно задіти якісь світи. Ти хоч якусь зброю маєш?
-Так.... Але... По моєму цього мало.
Меліса дістала дробовик.
- Патронів мало. А все інше єрунда.Тепер вводь мене в курс діла. Що таке?
- Ну... Тут зараз примірно шість отрядів вояк. Добре ж ти таки образила ту дівчину.
- Звідки ти... Ай ладно,це зараз не важливо.
- Важливо. Ну ладно. Хрен з тобою. Просто не лізь на ражон.
Блодвен зник.
Меліса пошкандибала на горище та через вікно оглянула округу.
- Когось шукаєш?
- Ага, людей які хочуть мене вбити.
- Оооо,он воно що,яке співпадіння,а я шукаю тебе Мелісо.
Меліса обернулася та глянула на незваного гостя. Це була дівчина. На вигляд знайома.
- А це не тобі я надрала зад у лісі? На диво чисто виглядаєш.
- Ну знаєш,душ робить чудеса.
- І всеж мені цікаво,ну чого ти так у мене вчепилась?
- О,ну це довга історія.
- А я нікуди не спішу.
Меліса сіла на крісло з цікавістю глядячи на дівчину.
- Ти як я погляжу взагалі безстрашна. Ну добре. Ти забрала те що моє.
- Артефакти не віддам. Я їх чесно украла.
- Та нафіг вони мені потрібні. Мені потрібен Блодвен.
-Ого,он воно що. Так забирай.
- Яб то з радістю,але у вас тепер бачу з ним особий зв'язок.
- кхм кхм... Ну нет,він не в моєму смаку.
- Нет ну ти тупа чи притворяєшся. 
Дівчина зробила дивний жест рукою і в Мелісу полетіли копя. Але меліса митю відскочила.
- А я та думала ми поговоримо. Хех. Тебе хоч як звати?
Меліса поволі шкандибала назад але дівчина з переду наступала швидким і грозним кроком.
- Не твоє діло.
В моменті коли дівчина хотіла накинутись на Мелісу,вона перечепилась через балку та рухнула в низ з драбини.
- Ой забула сказати. Тут ступеньки.
Меліса обережно і помаленько зпустилася з драбини та усміхнулась. Блодвен допоміг з ловушкою. Меліса пошкандибала в спальню та взяла клинок. Раз вони за ним то потрібно заховати. Але при повороті назад вона зтикнулася з тоюж занозою.
- Не ну що за життя. Я її значит вирішила не пристрелювати. А вона мене грабувати йде.
- Житя не справедливе.
Коли ворожа воїтельнеця майже заломала Мелісу клинок случайно щось розрізав вони упали в якийсь розлом, через кілька секунд опинившись біля якогось поселення.
- Ай...
Меліса приземлилася на хвору ногу та зашипіла від болю.
- Твою мать... Я не знала що воно так може...
- ти хоч щось в цьому житті знаєш?
Дівчина приземлилася поруч,і твердо стояла на ногах. Її капюшон упав як і маска. І тепер Меліса змогла розгледіти її дивні загострені вушка та сяючі очі.
- Так,я знаю що ти виглядаєш як фея з казок. Хех. 
- Досить уже ігор.
В руках "феї" знаходився клинок.
- Ага... І коли ти мене обчистити встигла?
- не варто багато говорити. А тепер. Просто проч.