Частина 27

Поки Хелі поралася з раною Меліси, Блодвен в цей час сидів на даху будинку в роздумах.
*Дивно це все...вони не такі дурні щоб робити за неї винагороду. Ну ні. Все надто таємно,вони не дозволять собі світитися. Щож.... Вони певне думають що ми з цією дівкою тепер зв'язані. Хе хе хе... Ну нехай думають. А зараз,поки ці дві дами зайняті мене цікавить інше. Там з'явився хтось новий. І мені цікаво глянути. Клинки тут. А значить все буде в нормі доти допоки вони не зрозуміють що жодного контракту не існує а клинки лише підвищують силу мага.*
Блодвен підвівся та зник лишивши після себе хмарку диму. Так він мав також багато способів телепортації. Але навіщо про це комусь знати. Поки що,головне це грати роль. Блодвен з'явився у комплексі відділу в'язнів. Та з цікавістю підійшов до клітки де рухалось щось живе. Сіроволоса голова повільно піднялася.
- Це ще що за козел без рогий... 
Блодвен поморщився
*Яка не повага. Може лишити його тут гнити.* Але Блодвен відчув що в сусідній клітці теж є щось живе. Він підійшов до наступної клітки де на нього з під лоба дивився дивний світловолосий паріньок в окулярах.
- Що,а ти нічого не скажеш? Чи серед нахалів і хтось розумний знайшовся.
- Скажу, через цього меркантильного дурня ми тут,тому чіпляйтесь до нього.
Блодвен дістав обох парубків з кліток і помітив що один з них мав цікаву енергію і вид.
- Ти не людина. Щож. Але не моє діло. Я тут не працюю а зробити на зло люблю. Тому топайте звідси. Блодвен телепортував їх на вулицю, поза будівлю. Після чого ще трохи побродивши по коридорах Блодвен помітив що людей як і охорони надто мало. Що є дивним. А передчуття чогось поганого змусило Блодвена замислитись над тим щоб повернутись. Він знову телепортувався але цього разу не опинився у домі Меліси. Він потрапив у пустоту. 
- Це ще що таке...? Пустота...? Але як?
- Та дуже просто. Ти телепортуючись стрибаєш через неї ну а зараз просто зупинився тут.
Обернувшись Блодвен побачив перед собою  безликого ростом примірно три метра.
- ого,що за громила. Тобі чого треба?
Безликий лише спокійно сів в позу лотоса та з цікавістю глянув на Блодвена 
- Та просто скушно. А ти спішиш?
- Так,і дуже. Випусти мене!
Очі безликого розширились.
- Я тебе і не тримаю. Йди якщо хочеш. Просто телепортуйся.
Блодвен миттю телепортувався і опинився нарешті в домі Меліси.  Після чого перемістився на дах та наблюдав за темрявою. Уже скоро мало світати. Але передчуття поганого його не попускає.

                Тим часом в пустоті

- Ех...мда... Якаж суматоха повсюди. Якже добре нічо не робити і пити чай....
- Ой Мане,та ти за чай душу продасиш.
Мане поповнювала очередну крушечку чаю.
- Ой а ти не завідуй,ну подумаєш немає в тебе сили використати заклинання безкінечного чаю. 
- Скоріше ти мені просто не кажеш заклинання. Може якби я його знала то щось і вийшлоб.
- Ем... Думаю що ні,тому щось тобі давати безсмислено.
- Ей,та чого ви знову шумите?
Зі спини до них підійшла Мелі.
- Я тут якби музику слухаю.
Мда... А я хочу щось взірвати,скучно просто так сидіти в пустоті. 
- Неллі, а тобі тількиб щось взірвати. Ну іди знову зроби геноцид десь.
-  Ну яж не винна що мені тут скушно.
Мане відкрила обзор на світи.
- Вибирай.
- Ей,а це там не та чукча яку ви зцілили?
Мане та Мелі поглянули на вікно світу Меліси та Блодвена. І до них підступило примірно шість отрядів вояк. 
- Так вона,і схоже в них там проблеми.
Мане почала придивлятися аж поки невдоволено не підвелася.
- А де мій син? Ей він має бути там. І чого ця дівка досі без книги заклинань?
Нелі глянула на Мане. 0-0
- Ти дала їй книгу заклинань? Свою книгу заклинань!? А мені значить щоб я вивчила твоє заклинання безкінечного чаю ти значить не давала. А її так одразу всю книгу!?
- Ой.... 
Мелі закотила очі та знову натягла навушники. 
- Взагалі-то вона віддала книгу Рамі і викинула його на землю щоб він передав книгу Мелісі.
- Яка ти жорстока мать...
- Ой заткнись. Ну зато йому буде не скучно. Правда ще знатиб де він.
- Та в якійсь канаві напевне здох уже.
- Не смій так казати про мого сина.
- Він тобі навіть не рідний син. Він буквально у тебе случайно з'явився.
- А в тебе взагалі дітей нема.
- Зате в мене є совість. І я не ховаю свої заклинання від вас. 
- Ой все,не вийобуйся. На.
Біля Неллі з'явилися крушка чаю яку вона обережно взяла до рук.
- Отак би і одразу.