Частина 25

Меліса піднялася з ліжка,у вікно вже били сонячні промені світла. Як тільки вона прокинулась вона не могла навіть нормально стояти. В очах темніє,голова гуде.  Меліса пішла до кухні,всипала трохи корму в мисочку Масі. Після чого зробила собі чаю та вийшла у подвір'я. Там на диво її чекав Блодвен. Він високомірно поглядав на Мелісу.
- Якщо ти думала що ось у тебе клинок а в ньому твоя кров і цього достатньо щоб мною помикати то хочу тебе розчарувати. Це все дає тобі превілегію лише в тому що я не можу тебе вбити і не можу дати іншим тебе вбити. 
- Це я вже знаю.
- Добре.
Блодвен знову кудись зник. Меліса допила свій чай та поклавши чашку на підмурок пішла в сторону лісу. Артефакт вона лишила дома. Голова досі гуділа. Хотілося просто побути в тиші. А Блодвен цього явно не дозволить. Меліса зайшла в ліс. Але плани побути в тиші одразу обірвало дещо інше.
* Меліса,і куди ти вже прямуєш? Тобі потрібно бути відповідальною,ти хоч знаєш що за сила тепер у твоїх руках.
- Знаю. Але мені всеодно. Смисл з цієї сили коли я не можу її підкорити.
* Можеш.
Раптом перед Мелісою знову постала її копія,вона була неначе тут,але Меліса розуміла що це все лише в її голові.
- Досить,я казала так не робити.
- Знаю,але так набагато легше.
Меліса рушила далі лісовою дорогою.
- Я хотіла побути в тиші. В мене сьогодні день почався поганенько.
- Ця головна біль через те що ти вчора використовувала способность.  Тому я і кажу щоб ти вчилася управляти стражом,від його клинка усилився рівень твоєї мани. Тому голова скоро буде не єдиною твоєю проблемою.
- Досить. Лиши мене в спокої.
- Добре. Але потім не плачся що нічого не виходить.
Дівчина зникла. Меліса знала що вона має рацію і потрібно тренуватись,але не зараз. Зараз вона хоче просто відпочити. Меліса дійшла до участка де була вирубка. Там була гарна велика галявина.
- Красота.
Меліса лягла на одне повалене дерево та прикрила очі. Дихати тут було легко і приємно. І їй ставало легше. Та так що вона почала засинати.