Частина 23

Дівчина прийшла до пожилого городка. Вона проходила по вулицях більшість з яких були покинуті. На вивіскі біля в'їзду в поселення великими буквами було виведено "Вітаємо у Віеджо". Нарешті дівчина дійшла до місця де вже починалися багато етажки. Вона проходила біля високих споруд не піднімаючи голову щоб глянути на них. Врешті решт вона дійшла до високої будівлі схожої чимось на якийсь кол центр. Дівчина зайшла в середину,хоч і з зовні будівля виглядала так наче ось ось має розвалитися в середині було досить таки гарно. Дівчина підійшла до ліфта та спустилася на нульовий рівень. Коли двері ліфта розчинилися перед нею постав довгий коридор з багатьма броньованими дверима які вели у різні відсіки. Біля кожних дверей стояли по двоє озброєних охоронців. Дівчина прийшла до ближніх та запитала.
- Ви не знаєте де знаходиться головнокомандувач Верен?
- Він у відсіку полонених. 
- Дякую.
Дівчина швидко пішла до відсіку полонених,всі камери були пусті. Посеред коридору на камери глядів старік. Як тільки він почув кроки то повернувся до дівчини.
- Лаура,мояж ти дівчинка.
Лаура наблизилась та обняла старіка.
-  І тобі привіт дідусю.
Лаура відпустила старіка та підійшла до камер.
- Сьогодні,я зустріла двох дивних чудаків. Вони пробралися в мій будинок і слідкували за мною. Сказали що сплутали мене з якоюсь дівчиною. Сказали звати її, Меліса. І в мене в голові одразу згадалося, чи це не та дівчина що украла стража? 
- Ми точно не знаємо її імені,ми знаємо тіль те що її так називав той хлопчина. 
- Доречі,той хлопчина був не з сірим волоссям?
- Так, сіре волосся,великий зріст.
- Тоді можливо то я його сьогодні бачила,і з ним було ще одне существо. Воно було в обліку людини, але я відчула що з ним щось не так. 
- Це не наше діло. Допоки вони нікому не навредили доти нам до них нічого нема.
- Добре дідусю. Але...
Лаура підійшла до старіка.
- Нам потрібно знайти Мелісу. В неї один артефакт, його потрібно забрати. Тиж знаєш як це важливо для мене.
- Знаю,але,в неї лише один артефакт,вона не має повної влади над стражом і... Я думав може краще знайти спочатку інший а потім повернутися за тим що у неї.
- Ні,а раптом вона щось з ним зробить. Або комусь віддасть.
- Уймись Лаура. І думай що ти розкриєшся якщо будеш йти на пробой. Тому нічого навіть не думай робити. 
- Ладно. Я не буду нічого робити.
Лаура поспішила до виходу з відділу полонених. Раптом на коридорі почувся шум і в інший момент охоронці тягнули дві знайомі Лаурі фігури. Сіроволосий паріньок і невідоме существо в обліку людини. Один з охоронців підійшов до Верена.
- Сер, вони йшли крок у крок за Лаурою. Що з ними робити?
- В камери їх. І прикуйте цепами.
Рамі підняв голову.
- Можна прохання. Ударте замість мене цього ідіота. 
Рамі вказав на Фелікса.
- Це його була ідея піти за тією дівчиною.
Фелікс теж оживився.
- Моя ідея!? Це ти був предложив!
- Я не предлагав,ти сам це для себе вирішив і пішов за нею.
- Так а чого тоді ти пішов за мною? Яж не заставляв.
-_-....- У тебе була моя книга.
- Взагалі ти мені її сам по своїй волі віддав. 
- Ну так, віддав. Віддав бо ти попросив подивитися.
- І нічого я не просив.
- Мг... Як тільки почув про заклинання безкінечності так одразу з ідейою зробити собі безкінечне багацтво почав клянчити книгу.Ти без магічне существо. А заклинання доступні тільки для магів. На що ти розраховував?
Верен підійшов до двох названих гостей.
- Поправка. Розсадіть їх по різних камерах та прикуйте цепами. І бажано заткніть їм роти.
Лаура в цей час обійшла весь той балаган та вийшла на поверхню.
* Як би там не було,мені потрібен цей артефакт. Дідусь може і забув,але я знаю що один приведе до іншого,і поки та дівчонка не здогадалася про те як підкорити стража, потрібно знайти і забрати те що пренадлежит мені.
Лаура направилась до міста Верстов де була до цього схоплена Меліса. 
* Їй потрібно лише багацтво і влада. Як і усім людям. Тому не думаю що вона просто так поверне мені його назад. Можливо навіть доведеться її убити.