Частина 21

Фелікс і Рамі  спустя кілька годин все-таки дійшли до Білоцвіту. Люди там були не дуже привітні і трохи з коса поглядали на Рамі який хоч уже і не так сильно ,але все ще виділявся. Від цих поглядів Рамі ставало досить не комфортно і він підійшов ближче до Фелікса.
- Нагадай, чому ми тут?
На відміну від Рамі, Фелікс йшов повністю не возмутимо.
- Томущо нам потрібна Меліса. А я вичитав в постах що недавно примерно одразу після пропажі Меліси тут з'явився хтось новий. 
- Цеж може бути і не вона.
- Може,але потрібно перевірити.
- Слухай,а що взагалі з нею сталося? Вона з'явилася в пустоті майже повністю ізувечина.
- В пустоті?
- А,тиж не знаєш,ладно,не важливо,просто...розкажи що сталося.
- Добре,але потім мені трохи поясниш і ти.
- Добре.
- Ну ми з нею висліджували один отряд який нападав на людей в моєму місті. Багато хто через них постраждав. Ми розділились,датчики руху хтось деактивував,і останнє що я бачив це як її тіло кудись несли. Але вона ще трохи шивелилась,тому я думаю вона жива. Я її шукаю томущо її забрали через мене. Ну і вона мені трохи винна.
- Все зрозуміло.
- Тепер ти.
Рамі зтишив голос.
- Ну а тут історія ще простіша. Вона з'явилася в пустоті,знаходилась між життям і смертю. Госпожа Мане та Мелі її зцілили та відправили назад. А мене послали за нею щоб я передав їй книгу госпожи. Ось і вся історія.
- Он воно як. Я не буду питати що це в тебе за госпожі такі що можуть повертати людей з того світу. Думаю мені буде безпечніше цього  не знати.
- Найкращі госпожі які тільки можуть бути.
- Ти якось не дуже радий бути між людьми.
- Я не люблю людей,і не хотів на землю. Мене змусили.
- Зрозуміло.
- Знаєш господа Мане, Мелі та Неллі колись були звичайними людьми. І тепер стали мало не найсильнішими существами на світі.
- Були людьми.
- Так,я чув від них історії про їхні пригоди в те як вони стали тими ким є зараз.
- Це ти в них найнятий?
- Ні.
- А чому тоді працюєш на них?
- Ну томущо я їхнє созданіє.
- Тобто?
- Ну скажимо так,якщо простими словами то, я експеремент госпожи Мане та Мелі. Вони мене создали по случайності ну а потім усиновили.
- О,так так і кажи що ти просто жертва не удачного експеремента.
Рамі зупинився. - Я... іноді теж так думаю. Нам ще далеко йти?
- Та ні,ще трохи.
Вони дійшли до невеличкого не примітного будинку. Після стуку їм ніхто не відкрив. Тому Фелікс швидко взломав двері. Вони зайшли в середину.
- Ей,є хто? 
Раптом Фелікс помітив темну фігуру дівчини.
- Меліса?
- Дівчина накинулася на них і за секунду розкидала обох по кутках.
- Хто такі?
Фелікс підвівся на ноги.
- Спокійно ми з миром. Мелісу шукаємо. Думали ви це вона.
- Ну як бачите я не вона, ідіть геть.
- Добре добре...
Фелікс і Рамі швидко вийшли з будинку. 
                          " Тим часом "
Як тільки вони пішли дівчина замкнула двері і знову піднялася на горище.
- Меліса. Знайоме ім'я. Це часом не та дівчина яка украла у мене стража? Потрібно піти  до дідуся.