Частина 20

Меліса і Блодвен всеще з цікавістю розглядали один одного,поки Мелісі це не набридло. Вона взяла клинок з собою і пішла далі шукати вихід. Але як тільки вона вийшла з відсіку Блодвена перед нею з'явився старік. Меліса зупинилась і зацікавлено глянула на нього.
- З пожилими не борюся. Чого надобно?
- А молодь та взагалі обнагліла,тікає,обкрадає,принижує. Потрібно вас трохи поставити на місце.
Старік буквально за мить опинився біля Меліси і штовхнув її до стіни. Меліса не встигла зреагувати і боляче вдарилась головою об бетон. Вона підвелася і накинулась на старіка але він легко ухилявся від її атак.
- Ем... Блодвен ти не хочеш допомогти? Чи ти тут просто для краси!?
- Оооо, як мило. Так ви вважаєте мене привабливим...
Меліса знову відлетіла у стіну від удару старіка.
- Як тільки я з ним закінчу,то я візьмуся за тебе.
Блодвен лише вище здійнявся до потолка щоб було краще видно бійку.
- Ну удачі.
-Нарешті Меліса змогла вибити старіка з темпу і тепер удари почала наносити вона, і продовжувала аж до поки старік не упав.
- Ну і от заради чого було нападати....?
Не встигла Меліса передихнути як старік вибив її з рівноваги. Меліса упала на землю випадково порізавши руку об клинок який випав з її костюма. Старік зробив кілька кроків назад після чого раптово кинувся до клинка.
- Ні ні ні! Малолітня дура!
Меліса вибила клинок з рук старіка та відійшла не розуміючи що сталося і раптом...вона розуміє що її крові на клинку більше не було. Неначе її хтось витер. Раптом Блодвен з'явився біля неї.
- Отже ж не уклюжа сука!
Блодвен схопив її за плече. Темрява,тиша і раптом Меліса падає вдаряючись об підлогу. Піднявши голову вона зрозуміла що опинилася в своєму домі, Блодвен повільно опустився на землю перед нею.
- Що сталося?
- Що...що...контракт стався.
*Меліса сіла на ліжко*
- Який нахер контракт...?
- Ладно бачу тяжко до тебе все доходить. Поясню на простих словах. Коли ти просто мала клинок в руках ти могла мене прикликати але ніяк не була моїм хазяїном. Але тепер,коли твоя кров потрапила на клинок він чомусь її запітав. І тепер у нас щось типу контракта на те що ти хазяїн а я твій страж. 
- Чому ти раніше не сказав!? І на довго цей контракт?
- Ні,щоти. Всього на всього на все твоє життя. Тому сподіваюсь воно у тебе коротке і тебе завтра хтось уб'є.
- І це по твоєму не на довго!
- Ну так,для мене так. Люди наскільки я знаю багато не живуть. Хоча я досі не розумію чому воно прийняло твою кров. Тиж людина.
- А чому мало не прийняти?
- Та нічого. Не важливо.
- Говори. Я маю знати правила цієї гри раз вже так вийшло.
- Просто....скажимо знов простими словами. Я створений магами,і служу лише магам. Вид мага не важливий головне щоб существо мало сили. Але ти...тиж звичайна людина. Воно не мало тебе прийняти. 
Блодвен трохи відходить і розглядає Мелісу неначе скануючи її на наявність магії.
- Як я і думав. Ти не маг. Але в тобі є частинки з якими зв'язана магія. Твоє око і шрами. Цікаво що в тебе є способность але ти чомусь нею досі не скористалася. Чому?
- Ем...моє око і шрами,скажимо так. Я була померла в потім мене зцілили сутності схожі на богів. Я ніколи ніяких способностей не мала. 
- Та я вже зрозумів що вона подарована. Ну раз не знала то ось тобі факт. Ти можеш бачити рівень і вид магії цим оком. Ти хоч знаєш як цим користуватися?
- Не зовсім....
Блодвен закотив очі і вздохнув.
- Ну за що мені це. Ладно. Скажи ті сутності який мали вигляд.
- А з чого вас це так тепер все цікавить.
- Бо тепер ми зв'язані і я хочу хочаб трохи розуміти з чим тепер маю справу.
Мелісі і самій було цікаво нарешті хоч трохи зрозуміти що відбулося.
- Допустим. У двох не було обличчя а у третьої на обличчі була маска. І схоже то був маг. І ми знаходились у якійсь пустоті.
- Он воно як. Ну як я і думав. Ті существа не боги. По простому їх називають безликими.
- Не знаю хто вони але вони були сильні.
- Ну звичайно сильні. Деякі можуть ламати і створювати всесвіти. То що вони не сильні.
- Деякі? Вони бувають різні. 
- Так. Є такі що можуть создавати і ломати всесвіти,є такі що можуть создавати планети,їх видів є дуже багато.
- Ого....
- Ага. Ладно. За поясненнями тобі банального уставу всесвіту уже стемніло. Лягай спати.
- А ти чого розкомандувався? Взагалі-то тут я хазяїн.
- А я страж, а не слуга. Моє завдання тепер через вас охороняти це місце і бути вашим помічником у бою. Це все.
Блодвен підлетів у повітря та зник. Раптом Мелісу потягнуло в сон. Вона вже знала це відчуття. Схоже її чекає довга розмова з її другим я.